Янголи зібрались на хмарині,
Стали між собою розмовляти,
«Що подарувати цій дитині,
Щоб повік їй горя не знавати.
Що зробити, щоб була щаслива,
Завжди були поруч мама з татом,
Щоб ніяка нечисть, зла година,
Не могла життя її зламати.
На щоках нехай горить рум’янець,
Хай її убогість обмине».
І сказав тут янгол-охоронець:
«А давайте подаруєм їй мене».
І уже багато тисяч років,
Відлік свій життя земне веде, -
Йде своїм шляхом людська дитина,
І посланець Бога поруч йде.
Червень, 2015 р.
Сиділа я і слухала орган,
Є в тої музики якась чарівна сила,
що завмирає мій жіночий стан,
А за спиною виростають крила.
І ось я вже лечу у височінь,
І з кожним звуком піднімаюсь ввись.
Господь мені сказав, «ти відпочинь
Та з висоти на землю подивись».
І бачу я засніжене село,
Хатину нашу, балку і дорогу.
І рідний двір, що снігом замело,
Тебе, коханий, бачу край порогу.
А інструмент все голосніш звучить,
Одним акордом тіло наповняє,
І тут на лаві, в цю священну мить,
Я розумію, як тебе кохаю.
Я хочу щоб почув і зрозумів,
Ту музику, що з серця мого ллється.
І щоб відчути ти її зумів,
Та музика коханням зветься.
Я зрозуміла, надихаючись органом,
Що ти ,коханий, мені Богом даний.
-
Автор: Наталья Литош
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 14-12-2015, 09:35