Рідна Нене моя, Україно,

Ти талантом усіх чаруєш,

Ну а ще величним терпінням,

Кожну душечку рідну чуєш.

Чуєш, рвеш своє серце, плачеш,

За цікавих людей роботящих

Що з коріння дубів запорізьких,

Від козаків міцних, настоящих…

Від обривистих круч Дніпровських

Та степів, де немає їм краю,

Де козаки несли свою гідність,

Волю, як свою землю плекали.

Я пишаюсь своїм корінням

Прадід був мій козаком знатним

Та цариця своїм велінням,

На поселення вигнала з хати…

Не зламало це прадіда й діда

Збудували  собі нову хату,

Та в степу пустили коріння

Були силою й дітьми багаті.

Ти багата, моя Україно,

Не грошима, людьми й талантом.

Твоє прагнення волі – то святе

В Україні не можна зламати.

                                                                 13.06.2013

                         ***

Приймай уже що випало на долю

Смиренно все приймай, як ліки

Бо смислом прикростей духовне є здоров’я

І цілісність життя в усьому світі.

Все, що шукаємо – ми маємо в собі.

Свобода внутрішня – то є найбільша цінність,

Потрібно в небі сяють: сонце, зорі й місяць

Потрібним треба бути Господу й собі

Слова зачаті мислю і пером

То в тлін земний не обертаються, як люди.

До неба піднімаються з добром

Довіку свою службу нести будуть.

То скарб душі і тіла – є слова,

Зігріті тремким диханням й коханням.

На терені життя людина нам дана,

Тим вчителем великим для навчання.

На споді душ вкарбовані слова

Виходить на вітрила долі й сили,

Щоб мудрістю своєю ми зігріли

Велику цінність на землі – життя…

                                                                          27.07.2013 р.

                       ***

Вклонись вогню – він силу нам дає

Від тої сили йде тепло по тілу

Живий вогонь, хапаючи іде,

Зжирає все, лиш тільки задиміло.

Вогонь життя – то наша є любов.

Та й ремесло дано – сказати мушу.

Заради ремесла – не затуши вогонь,

Воно дано лише на поміч Душам.

Не похваляйся хистом мозоку й руки,

А тим добром, що душі наші творять.

І за невдачу інших не суди,

Бо в темряві добра і зла всі бродять.

Людина добра день, а зла хвилинку й -  навпаки

Земного нема правильного суду.

Вагання й милосердя підпусти

Лиш милосердя непомильне буде.

                                                                        28.07.2013 р.

                  ***

Служіння слову – доля то тяжка,

Коли ти пишеш – серце відлітає,

Світ сей належить майстрам – добре знаю.

Будь і ти майстром першого вірша.

Полюбиш Слово, а воно тебе

М’якою правдою і сонечком в віконці.

Відчуєш, що на світі головне

Не брати, а давати – то святе.

Твій сміх і радість – то послання сонцю!

Відкрий Природу, та прийми в собі!

Її енергія дає наснагу й сили,

Приймай удячно, що сей День дає.

Той день і ніч присвячені людині!

Спливають дні і ночі, як вода.

Вода то сила, і багаття гасить.

Не падай в відчай, як прийшла біда.

Біда куди ходити сама бачить.

Біда непотріб весь очистить в нас

Мудрішими нас зробить і чистішими

Закличе щастя, як настав цей час.

І доля поцілує сміливіше.

Очищена душа йде на щаблину вверх,

Летить, бо не обтяжена гріхами.

Так і вірші, несуть мене степами, морями, горами

Де без любові доторкнутись – гріх.

• Автор: Валентина Гарбер

---

Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях

опубликовано: 30-11-2017, 15:15