Рідна Нене моя, Україно,
Ти талантом усіх чаруєш,
Ну а ще величним терпінням,
Кожну душечку рідну чуєш.
Чуєш, рвеш своє серце, плачеш,
За цікавих людей роботящих
Що з коріння дубів запорізьких,
Від козаків міцних, настоящих…
Від обривистих круч Дніпровських
Та степів, де немає їм краю,
Де козаки несли свою гідність,
Волю, як свою землю плекали.
Я пишаюсь своїм корінням
Прадід був мій козаком знатним
Та цариця своїм велінням,
На поселення вигнала з хати…
Не зламало це прадіда й діда
Збудували собі нову хату,
Та в степу пустили коріння
Були силою й дітьми багаті.
Ти багата, моя Україно,
Не грошима, людьми й талантом.
Твоє прагнення волі – то святе
В Україні не можна зламати.
13.06.2013
***
Приймай уже що випало на долю
Смиренно все приймай, як ліки
Бо смислом прикростей духовне є здоров’я
І цілісність життя в усьому світі.
Все, що шукаємо – ми маємо в собі.
Свобода внутрішня – то є найбільша цінність,
Потрібно в небі сяють: сонце, зорі й місяць
Потрібним треба бути Господу й собі
Слова зачаті мислю і пером
То в тлін земний не обертаються, як люди.
До неба піднімаються з добром
Довіку свою службу нести будуть.
То скарб душі і тіла – є слова,
Зігріті тремким диханням й коханням.
На терені життя людина нам дана,
Тим вчителем великим для навчання.
На споді душ вкарбовані слова
Виходить на вітрила долі й сили,
Щоб мудрістю своєю ми зігріли
Велику цінність на землі – життя…
27.07.2013 р.
***
Вклонись вогню – він силу нам дає
Від тої сили йде тепло по тілу
Живий вогонь, хапаючи іде,
Зжирає все, лиш тільки задиміло.
Вогонь життя – то наша є любов.
Та й ремесло дано – сказати мушу.
Заради ремесла – не затуши вогонь,
Воно дано лише на поміч Душам.
Не похваляйся хистом мозоку й руки,
А тим добром, що душі наші творять.
І за невдачу інших не суди,
Бо в темряві добра і зла всі бродять.
Людина добра день, а зла хвилинку й - навпаки
Земного нема правильного суду.
Вагання й милосердя підпусти
Лиш милосердя непомильне буде.
28.07.2013 р.
***
Служіння слову – доля то тяжка,
Коли ти пишеш – серце відлітає,
Світ сей належить майстрам – добре знаю.
Будь і ти майстром першого вірша.
Полюбиш Слово, а воно тебе
М’якою правдою і сонечком в віконці.
Відчуєш, що на світі головне
Не брати, а давати – то святе.
Твій сміх і радість – то послання сонцю!
Відкрий Природу, та прийми в собі!
Її енергія дає наснагу й сили,
Приймай удячно, що сей День дає.
Той день і ніч присвячені людині!
Спливають дні і ночі, як вода.
Вода то сила, і багаття гасить.
Не падай в відчай, як прийшла біда.
Біда куди ходити сама бачить.
Біда непотріб весь очистить в нас
Мудрішими нас зробить і чистішими
Закличе щастя, як настав цей час.
І доля поцілує сміливіше.
Очищена душа йде на щаблину вверх,
Летить, бо не обтяжена гріхами.
Так і вірші, несуть мене степами, морями, горами
Де без любові доторкнутись – гріх.
-
Автор: Валентина Гарбер
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 30-11-2017, 15:15