Лузанчик, який боявся літати.
На одній маленькій планеті все було біле. Лише зрідка виднілися шматочки зелені, на яких росла капуста. Звідти з'являлися новенькі лузанчики, які населяли планету Хмар. Одні вирощували капусту, другі доглядали за лелеками. Треті робили повітряні кулі, на яких літали усюди. Лелеки поводилися дуже зверхньо, тримали свій напрям куди хотіли. А ось діставати лузанчиків з капусти було дуже важкою працею для всіх.
Одного разу Квасолька дізнався, що існує інша планета крім їхньої. Він би так і жив ні чого не міняючи, якби не захотів знайти своїх батьків. Лелеки не брали його ніколи з собою на іншу планету. Усі лузанчики літати на кулях. Квасолька ще з малку цього боявся, бо висота була його страхом. Коли він з'явився на світ у капусті, лелека його сама підхопила, взявши за самий край його вушка, і підняла високо-високо. Раптово він впав, було дуже боляче. На згадку про те лузанчик Квасолька із загнутим вушком лишився назавжди. Лелеки летіли повз нашу Квасольку, бо не любили лузанчиків з вадами.
Він як і більшість почав будувати велику повітряну кулю. Мрії про нову планету й батьків займали всі його світлі думки. На голові були в нього золоті й курчаві волосся. Саме тому він зафарбував кулю у сонячні яскраві кольори. "Тоді майбутні мої батьки обов'язково помітять мене, візьмуть до родини, к собі пригорнуть!" - думав він й волосся крутив.
Квасолька мріяв про інше ім'я, а сам придумати його не міг. Коли творіння було вже готове, лузанчики прийшли дивитися на його кулю. І кожний із них посміявся: "Чи бачили ви, що Квасолька зробив? Боїться усього і як полетить?" Квасолька образився дуже на них, не став він нічого казати. Лишився один зі своїми думками, волосся крутив, обмірковував план. Якщо його страх пов'язано з підйомом, а потім з падіння, то він не повинен робити це різко. Він буде етапами рухатись вгору, такою спіраллю як пасмо волос, тоді і не буде йому більше страшно.
Коли до польоту було все готове, запасся мішками з найважчим піском. І ось підпалив він вогонь у кулі, підкрався раптово до нього той страх. Квасолька негайно прогнав його далі і зрозумів, що не хоче так жити, а хоче знайти батьків і любити. Повітряна куля піднялася вгору, повільно спіраллю кружляла й кружляла...
І він раптово про все це забув. Коли він прийшов майже до тями на нього дивилося чотири ока, два маминих і два таткових, вони були наповнені світлом. Тепер перестав він бути Квасолькою, мав ім'я Сергій Лузанов. В обіймах батьків було дуже тепло, бо хмара не може зрівнятися із м'якістю маминих й таткових рук.
- Раздел: Проза-2018
-
Автор: Елена Трубицына
- Город: Харьков
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 30-11-2017, 10:29