МИНУВШЕГО СЧАСТЬЯ МГНОВЕНЬЯ
Водная гладь нарушается изредка всплесками рыбок.
Шорох уставшей листвы - диалог между солнцем и ветром.
Бархатный день сентября - ртутный столбик волнительно зыбок.
Стелется чёрным по белому рифмы поток в стиле ретро.
Реки текут беспрестанно и к чувствам людским безразлично.
Сказано мудрым, что дважды в одну не войти - и не надо!
Каждому делу - свой день и режим исполненья приличный.
Сделал - ставь "галочку", но не сиди, дожидаясь награды.
Счастья мгновенья мы помним и с трепетом, и с восхищеньем.
С ними легко пережить и удары судьбы, и ненастья.
И, вопреки уносящимся в прошлое водам забвенья,
Верим, что вновь ощутим мы мгновенья минувшего счастья.
ПРОВЕДИ МЕНЯ
Проведи меня, проведи
Через тернии – да к любви.
Покажи мне путь, покажи
От завета и до греха.
Водопадами пусть дожди –
За собой меня позови.
Разогнав мои миражи,
Не останься к мольбам глуха.
У тебя на меня – права.
У меня пред тобой – должок.
За растраченные года
Возложу на себя вину.
Пожелтевшая сон-трава
Не дает ступить за порог.
Был я счастлив в любви всегда...
Но в душе – ждал тебя одну.
ВОПЛОЩЕНИЯ
По утрам
Ты ходила в храм
Замаливать срам.
Целый день
Наводила тень
На плетень.
Вечерами
Нежными руками
Плела оригами.
Только ночью
Не видать воочию,
Что ты... Многоточие...
РИТМИ КОХАННЯ
Співучі ритми кохання
Вібрують ключем до-мінорним,
Стікають скупою сльозою мудрого, вічного блюзу.
Не вперше та не востаннє
То клавіша біла, то чорна,
То млієш, наче від верхнього «до» молодого Карузо.
Дві долі – два нотних стана –
Єднає в собі аколада,
Тріолі грайлива скрипка наспівує жирному басу.
Приходить пізно чи рано
Кохання без сенсу, без ладу,
Романсом у простір безмежний лине з безмежного часу.
Не знаю і не питаю,
Хто ти, звідки, прийшла навіщо,
Боюсь відлякнути тебе, як мімозу сором’язливу
В’ється метеликів зграя.
Пульс відмітку чиркнув найвищу.
Здійнялася пристрасть палка й блискуча, як зоряна злива.
Кохання ритми співучі
Долають рясні перешкоди
Між душами двох протилежних зніяковілих субстанцій.
Злітають у вирій з кручі
Мінорно-мажорним акордом
Ввечері – увертюра стрімка, млосна каденція – вранці.
ЛЮБОВ, ЩО БІЛЬША ЗА ЖИТТЯ
З тобою навіть зорі яскравіші,
В очах твоїх – безкрайня неба синь.
Тебе в житті ніколи не залишу,
І ти мене, кохана не покинь.
Долали ми і горе, і розлуки,
І вчились цінувати кожну мить.
Надійно ми тримаємось за руки,
Одна за двох душа у нас болить.
Минуть літа, укривши сріблом скроні,
У зморшках втратять свіжість почуття…
Лише любов зостанеться на троні,
Адже вона є більша за життя.
- Раздел: Поэзия-2018
-
Автор: Евгений Орел
- Город: Киев
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 29-11-2017, 21:10
