Муза моя

Муза моя, ты как Ангела крылья,
Так же чиста и легка.
Зависти нет у тебя и унынья,
Радости, счастья - река.

Жажду из рук твоих вдоволь напиться,
Нежно прижаться к плечу,
Звонко в дуэте божественном слиться.
Вновь невесома... Лечу!

Зачекаємо, роченьки любі?

Літо пишається в променях сонця,
Бавиться, наче дитя.
Квіти цілуються біля віконця,
Всюди вирує життя.

Серденько повниться співом пташиним,
Трави бджолою гудуть.
Жити так хочеться, тільки неспинно
Мчать вже роки, а не йдуть.

Як їх умовити літо не кидать,
Сісти на призьбі спочить,
Тихую сповідь свою їм повідать,
Душу, мов Богу відкрить?

Тож зачекаємо, роченьки любі,
Пташки мої голосні?
І заспіваємо ми не про згубу,
А про кохання пісні.

Життя - калини гроно

Життя моє, немов калини гроно.
Солодке і терпке, а ще й гірчить.
Не Богородиці Марії лоно
І, часом так мені болить, болить.

Але воно моє, моє єдине,
Отцем дароване лише мені.
Я дякую за злети і падіння,
За сльози і за радощі свої.

Скресає крига

Скресає крига. В серці завесніло
І відчинились засуви душі,
А почуття у синяву злетіли
Й крилаті народилися вірші.

Птахами вільно полетіли світом,
Піснями сповіщати новину,
Що Україна забуяє цвітом
І спинить братовбивчую війну.

Так волошково небо заясніє
Над золотавим простором ланів
І українців мирний день зігріє:
І матерів, і доньок, і синів.

• Раздел: Поэзия-2018

• Автор: Елена Борисенко

• Город: с.Малая Белозерка

  ---

  Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
  
  опубликовано: 14-11-2017, 01:28