И  правда,  сколько  радости доставил
Двухлетней внучке  бабушкин  приезд.
Но и ее  задуматься  заставил
А в чем-то  отказаться  наотрез.

Была готова   детские  капризы
И выполнять, и  слушать  всякий вздор
Но стало неожиданным сюрпризом 
«Молись и кайся»  – явный перебор...

Ослышалась – подумала  вначале,
А  вдруг и  вправду девочка права?
Но вновь и вновь   настойчиво звучали
Из уст ребенка  странные слова

Не отмахнуться от такого  факта, 
Ведь  что же тут  поделаешь - родня
Он  бабушку упрямо до инфаркта 
Успешно доводил в теченьи дня…

У бабушки к родителям вопросы -
Кого-то нужно, видимо, лечить…
А ларчик  открывался очень просто –
"Малыш и Карлсон"...   Мультики  включить….

Я знаю це.  І не  питайте, звідки…
Не вигадки   -  та  тільки   уяви –
Як   на  очах  у тисяч…тисяч!   свідків
У Ватикані після  молитви
за Божу Благодать  для України
Над площею    у неба голубінь
Злетіли з рук пантифіка  перлини -
Знялася  пара білих голубів.

І з кожним змахом  із невпинним  рухом
Все вище, як най далі від дахів…
Та  біла чайка разом  з чорним круком
Зненацька налетіли  на  птахів.
З’явилися    під крил  нечутний плескіт
Злетілись  ті закляті вороги.
І відчаєм лунав пташиний клекіт
Розносився  та  чувся    навкруги

А люд мовчав, затамувавши подих, 
І бідкався -  нерівний   бо двобій…
Та вражі  птиці не змогли, на подив,
Зчинити  зла тій парі голубів.
Хоч свідкам, що спостерігали вранці,
Загибель неминучою здалась -
Посланцям  Миру і його   обранцям  
Та спроба  з кігтів вирватись  вдалась...

Пошарпані  та гублячи   пір’їни 
Що  разом  підіймались в  голубінь
Як  символи – Схід – Захід України
Була та пара білих  голубів…
 Що лишаться  на  згадку, як  повір’я -
Ознака переможного добра…
Та довго ще спадало  біле  пір'я,
Кружляючи над площею Петра…

А в небо синь здіймалися  перлини-
Обидва. Разом, ледь помітні вже…
Та в них я бачу нашу  Україну,
Що вистоїть.  І волю збереже.

Лицо войны