Звідки діти приходять
Колись мій синочок, як і всі діти до свого народження, жив на великій зірці. Там дійсно дитячий рай: цілими днями маленькі янголятка їдять цукерки, морозиво, стрибають на батутах, ганяють м'яча. А ввечері до них прилітають феї. Вони співають дітям колискові, розповідають казки. Та в цьому раю дітки на довго не затримуються, бо кожен з них повинен знайти собі батьків. І тому, прокинувшись зранку, вони сідають на зірку і уважно зверху розглядають нашу планету і шукають собі батьків... Вони вибирають собі батьків за своїми уподобаннями: наприклад, хтось із дітей любить малювати-ось він і звертає в першу чергу увагу на дорослих, які створюють картини, а хтось любить тварин і тому обирає батьків, що мають дома песиків і котиків. Але спочатку діти обирають собі маму, яка має бути схожа на янгола: бути доброю, люблячою, а її руки повинні бути немов крила, які лагідно і ніжно обіймають і лікують від усякого болю. Та буває і таке, що дітки не можуть знайти собі маму. Ось, наприклад, вони побачили жіночку, яка їм подобається, але вона дуже багато часу проводить на роботі. Діти не обирають таких мам, бо розуміють, що вони будуть приділяти їм мало уваги. Дітки з неба вибирають собі і татусів. На думку дітей, вони повинні бути сильними та сміливими, веселими та добрими. Татусі повинні стати найкращими друзями для своїх дітей. Часто буває так, що майбутні мами і тата незнайомі один з одним і живуть в різних містах або в різних країнах, але своїм ще ненародженим дітям дуже подобаються. І тоді маленькі янголи просять чарівних фей допомогти їм об'єднати цих людей. І чаклунки йдуть на різні хитрощі, щоб їх познайомити. І ось, коли батьки вже одружилися і почали жити разом, дитинка просить лелеку, щоб та віднесла її до родини. Та шлях від зірки до Землі дуже довгий - дев'ять місяців! За цей час батьки дізнаються, що дитинка їх обрала, бо обов'язково мама побачить хлопчика чи дівчинку у сні. Дев'ять місяців батьки готуються до зустрічі з малятком. І в той день, коли лелека з дитинкою прилітає до їхнього будинку, вони стають найщасливішими людьми у світі!
Зірка яка стала морською
Коли яскраве Сонечко ховається за хмарку на відпочинок, її почесне місце на небосхилі займає її брат - Місяць. І хоча вони і родичі, але дуже різні: Сонечко - тепле, а іноді, коли у доброму гуморі, ще і гаряче, а Місяць - холодний, бо майже завжди, коли він з'являється на небі, людям на землі стає прохолодніше. Сонечко - прокидається зранку, під спів птахів, а Місяць - відкриває свої оченята, вже коли птахи збираються спати. Нажаль, зустрічатися вони можуть не дуже часто, бо так вже склалося віками - Сонце заходить, а Місяць виходить. Та коли вони зустрічаються, люди на землі можуть побачити з одного боку неба червоне Сонечко, а з іншого - жовтий Місяць. А ще у Місяця є молодші сестри - зірочки. Вони такі маленькі, що з землі схожі на золоті краплинки. Та хоча вони і маленькі, та мають велику небесну місію. По - перше, вони допомагають своєму старшому брату вночі висвітлити землю, по - друге, допомагають літакам та космічним ракетам не загубитися у просторі. А, наприклад, Полярне зірка вважається найважливішою навігаційною зіркою, що вказує напрямок на північ. А ще є ціла наука - астрологія, яка вивчає вплив зірок на долю людей. І тому у кожній зірочки на небі є своє місце. Та зоряні дівчата, як і всі діти, дуже не посидючі і люблять стрибати, літати, танцювати. Але свого старшого брата - Місяця, вони трохи бояться, бо він може бути дуже строгим.
- Ви розумієте, що так вести себе не можна, - повчав Місяць молодших, - вже давно складена зоряна мапа і там кожна з вас займає своє місце. А якщо ви будете весь час стрибати, то люди на землі будуть плутатись в зоряних дорогах.
І всі зірки намагалися слухати старшого брата, та була одна - наймолодша, Зоряна, яка ну ні як не могла всидіти на місці: то вона на хмарці стрибає, немов на батуті, то зранку спати не йде, а чекає Сонечка, щоб порозмовляти, а потім вночі хоче спати і блимає оченятками, а люди на землі думають, що зірочка захворіла. Та все одно Зоряну всі любили, бо вона була дуже доброю і намагалась усім допомагати. Так, наприклад, якщо вона бачила, що в ночі хтось заплутався і не може знайти дорогу додому, то вона спускалася, як можна нижче і висвітлювала шлях і летіла попереду людей вказуючи, їм правильний напрямок. А ще вона знала, що люди вірили, що коли загадуєш бажання і з неба впаде зірка, то воно обов'язково здійсниться. Коли Зоряна бачила таких людей, які з надією дивляться у небо, то починала стрибати з хмарки на хмарку і люди думали, що зірка падає і швиденько починали мріяти.
Та одного разу Зорянка так сильно стрибала, що не втрималась і полетіла вниз і впала до синього моря. Вона лежала на морському дні і розглядала все навкруги. І так там було гарно: дно прикрашали дивовижні мушлі різних форм і кольорів, тут плавали маленькі креветки і різні рибки. Вони підплили до Зоряни і почали їй роздивлятися.
- Яка маленька, а скільки від неї сяйва! Світить, немов зірка на небі! Тепер і у нас вночі теж буде яскраво! - Зраділи морські мешканці.
- А я знаю цю зірочку, - сказала маленька рибка, - якось вночі я заблукала у водоростях і вже почала плакати, а вона мені з неба почала посміхатись і так яскраво сяяти, що я дуже швидко знайшла дорогу до дому.
- Які ви всі гарні! З неба ви виглядаєте зовсім по-іншому!- Зоряна була здивована красою морського царства.
- А може, ти залишишся з нами? Це було би класно, і тоді вночі ми нічого не будемо боятися, і у нас завжди буде світло! - Мешканці моря почали вмовляти зірочку. А та взяла і погодилася. Чи сумувала вона за своїми сестрами і братом Місяцем? Звичайно, сумувала, та коли поспілкуватися зі своїми родичами, на морі підіймалися хвилі, які підіймали нашу зірочку до самого неба і тримали її, поки вона розмовляла зі своїми родичами. Ось так і з'явилася у морі Морська зірка, яка готова допомогти всім своїм друзям.
Истории любви
Ох уж цей бешкетник Купідон! Іноді його фантазії може позаздрити навіть Мюнхаузен. Цей малий зі стрілами та крилами так любить все заплутати, що інколи здається, що найскладніша річ у житті – це кохання і любов! Зазвичай дві стріли він не пускає в одному напряму, а вигадує дуже складний маршрут. І, як це не дивно, але чим складнішою буде траєкторія польоту стріли, тим більше історія кохання буде схожа на казку.
Візьмемо, наприклад, мою добру знайому Ольгу Чаудрі. Хоча, це зараз вона мадам Чаудрі, а раніше була Ольгою Нарижною. Оля народилась в багатодітній родині, де було 10 дітей, в Михайлівському районі Запорізької області. І ось бешкетник Купідон вигадав для неї свою історію кохання. Її майбутній чоловік, теж із багатодітної сім’ї, народився в Індії і має дуже мелодичне ім’я Мінамур. Про Запоріжжя, а тем більше про Михайлівський район, ніколи в своєму житті не чув. Так склалася доля, що родині Мінамура прийшлось поїхати з батьківщини до Канади. І саме там, десь так на сороковому році життя, в його серце і потрапила стріла Купідона. …У своїх друзів у фотоальбомі він побачив світлину Ольги, щось кольнуло у серце і в ту мить він зрозумів - це і є його янгол, за ради якого він повинен жити. Але як налагоджувати стосунки, якщо ще немає інтернету, мобільних телефонів, а та, яку ти покохав, живе в іншому кінці світу і про твоє існуванні навіть не підозрює? Мінамур вирішує летіти до України і вже, як то кажуть, на місці підкорювати серце янгола. Їх роман тривав десять років, і він був нелегким. Це зараз, в час скайпів, вайберів у будь – якому міжнародному спілкуванні не виникає жодних проблем. А тоді…Ще й до того Ольга практично не володіла англійською мовою. Та стріли Купідона настільки сильно їх з’єднали, що вже ні океани, а ні мова не завадили їм бути разом. Одружувалися, як і усі божевільні закохані, 31 грудня, вже мають двох синів і живуть щасливо у Канаді.
Наша улюблена запорізька зірка Любов Камінська. Купідон зі своїми стрілами літав над нею та її чоловіком Петром Гальченко більше сорока років. І вже коли їх діти самі стали батьками, їх серця об’єднала одна стріла. Їх перша зустріч, відбувалася, як і у багатьох сучасних людей – в інтернеті. І свою красуню дружину привіз до Запоріжжя із Донецька. Питання до Купідона: чому це відбулося так пізно? Так, у Купідона свої плани для закоханих. Петро Омелянович все своє життя пропрацював на великому підприємстві, та заради своєї Люби повністю змінив своє життя – для неї він став і люблячим чоловіком, і продюсером і звукорежисером. Зараз на двох мають велику родину: шість дітей і шість онуків! Дивишся на цих двох і розумієш – вони створені один для одного. Купідон зробив правильний вибір!
А надомною і моїм чоловіком цей бешкетник просто посміявся. Він прилетів до нас, ще коли ми навчалися в школі. Злегка торкнувся наших сердець і улетів по своїх справах. А потім згадав про нас через двадцять років! Згадав тоді, коли кожен з нас вже пройшов свій особистий тернистий шлях в житті. І зараз я розумію, що все так і повинно було бути! До своєї зрілої любові потрібно дорости і її потрібно заслужити. Тобто, Купідон не зовсім і бешкетник і він все робить правильно, коли перевіряє свої стріли на міцність і іноді змінює траєкторію їх польоту!
Любовь
Елена Гальчанская не выдуманный персонаж, с ней я познакомилась при подготовке к одной из программ «Життя – це щастя». Мне рассказали ее жизненную историю, я настолько была поражена этим рассказом, что напросилась к ней в гости. Меня встретила жизнерадостная, веселая женщина…на инвалидной коляске. Елена – инвалид детства. Когда были живы родители, все было просто: ее любили, о ней заботились, возили в санатории на море. Но родные рано ушли из жизни и девушка осталась одна…в инвалидной коляске, на четвертом этаже девятиэтажного дома. Да, из социальной службы приходили, но они предлагали не помощь, а отвезти в специализированный интернат, где она будет доживать жизнь с такими же инвалидами, как и она сама. Лена наотрез отказалась. «Из своей квартиры я никуда не уеду», - таков был ее ответ. Представьте, сколько трудностей пришлось преодолевать этой сильной духом женщине: самостоятельно она не может выйти из квартиры, самостоятельно она не может пойти в магазин, да и просто выйти на прогулку. Но Елена никогда не унывала! Со всеми трудностями научилась бороться! В ее квартире всегда идеальная чистота. Она прекрасная хозяйка, и не выходя из квартиры, училась зарабатывать деньги: вязала, шила, работала на телефоне диспетчером. Да и друзья никогда ее не оставляли. Ну а дальше об обещанной любви.
На одном из майских праздников для Лены, как и для других людей с ограниченными возможностями, социальные службы организовали пикник на природе. Как и положено, вечером начались песни у костра,- и она запела. И именно тогда на нее обратил внимание Володя. Володя - такой же жизнерадостный и веселый, как Лена, но тоже имеет свои особенности – у него нет одной руки и одной ноги…На хохотушку Лену он сразу обратил внимание, а когда она запела, то понял: вот она - та женщина, ради которой стоит жить. Но тогда на пикнике он не посмел даже с ней заговорить. Уже после, приехав домой, он начал обзванивать друзей и знакомых, чтобы узнай о ней хоть какую – то информацию и, конечно, разузнать номер телефона. Информации было найдено достаточно, телефон тоже нашелся. И он позвонил…волновался, как на первом свидании, хотя по сути этот телефонный разговор и был их первым знакомством. Лена совсем не удивилась этому звонку, ведь женскую интуицию не подведешь, а тогда на пикнике она увидела, как он смотрит на нее и на сердце стало тепло – тепло, как будто рядом вновь находятся родители. Их телефонный роман длился несколько месяцев. А потом в один день Владимир понял, что так больше продолжаться не может. Жизнь идет и сколько дней осталось неизвестно, и надо беречь каждое мгновение и эти мгновения делить с любимым человеком. Он позвонил своим друзьям и они на руках снесли его из его квартиры на девятом этаже и принесли к Лене на четвертый этаж. Она, конечно, была удивлена, когда открыла двери и увидела на пороге трех мужчин. Володя был краток.
- Все, хватит телефонных разговоров, теперь будем жить вместе.
И все. И они стали жить вместе.
Почему же мы, здоровые люди, порой так долго идем на встречу друг – другу и не спешим к своей любви, к своему счастью. Придумываем различные отговорки: что живем в разных городах и никто не решается на переезд, что нужно сначала сделать карьеру, а потом уже строить отношения и семью и т. д. А любовь – это ведь дар божий! И есть такие люди, которые, прожив всю жизнь, так и не поймут историю Ромео и Джульетты. И если в вашем сердце загорелся огонь любви, берегите его и, преодолевая все жизненные препятствия, будьте вместе!
Маленьке щастя
У всесвіті живе дуже багато янголів, які на своїх крилах приносять людям щастя. Нажаль, ми їх не можемо побачити, бо вони приходять тихесенько в той час, коли всі навкруги сплять. Янголи дуже чуйні і дослухаються до бажань тих людей, які мають добрі мрії і думки. Живуть ці казкові створіння на великій планеті і коли з Землі повертаються до своєї домівки, то скидають крила і стають подібними на звичайних людей. Та серед красенів - янголів було одне дуже маленьке янголятко. Його так всі і називали - Маленьке Щастя. Маленький янгол хотів дуже бути потрібним людям. Він стукався в усі вікна та двері, де жили нещасливі чоловіки і жінки, та його ніхто не помічав. Люди бажали багато всього і одразу: багато грошей, багато щастя, багато влади…
Щовечора велетні - янголи збиралися разом, щоб розповісти, кого і як вони зробили щасливими. І лише найменший янгол тихенько зітхав.
-Діду, чому мене ніхто не помічає, чому я такий маленький? – Янголятко скаржилося найстаршому янголу, який був скоріше схожим на сивого дідуся.- Для чого я з’явився на світ? Я нікому з людей не потрібен...
-Малий, не кажи дурниць, для кожного янгола у всесвіті вистачає роботи. Кожен з нас відповідає за долю окремої людини, - мудрий дідусь знав відповіді на всі питання, - тому твій час ще прийде. А наші янголи просто розбалували людей, поспішаючи виконати всі їх забаганки. Ось ті і стали просити від нас ще більше і більше, не розуміючі, що щастя, повагу, любов потрібно заробити своїми добрими вчинками, а вони все просять у нас і просять…
-Але дідусь, людей на землі набагато більше, ніж янголів.
-Це дійсно так, бо багато з нас живуть на землі. Це особливі янголи, вони скидають крила і починають жити поруч з тими, хто дійсно потребує нашої допомоги.
-Як же мені знайти тих людей?
-Шукай…а зараз спати, спати, спати…
Маленький янгол, укрившись м’якою хмаринкою, почав засинати і вже уві сні побачив, як він тримає за руки жінку і чоловіка і разом з ними кружляє на квітковій галявині. І так йому там було добре, що уві сні він почав посміхатися…
Зранку наймолодший із янголів знову відправився на Землю. Але тепер він точно знав: він знайде тих людей, які його почують і яких він зробить щасливими. Маленьке Щастячко стукалося в усі двері, заглядало в усі вікна і ось вже під вечір в одному з будиночків він побачив чоловіка і жінку з дуже сумними очима і несподівано для себе почув своє ім’я.
– Чому у всіх є діти, а до нас маленький янгол так і не приходить, - питала жіночка у чоловіка. – Де воно, наше Маленьке Щастячко? Як би добре нам жилось утрьох.
«Так це я , це про мене вони говорять, - янголятко почало кружляти над будинком. – Нарешті я знайшов їх, ось ці люди, яких я можу зробити щасливими». Він підлетів до дверей і почав дуже гучно стукати. Від енергійних рухів його крила впали на землю, і коли чоловік відкрив двері, то побачив звичайного маленького хлопчика.
-Хто ти, малий?
-Ви мене кликали: я - ваше Маленьке Щастя.
-Люба, йди сюди, - чоловік покликав дружину, - прийшов той, про кого ми так мріяли.
Жіночка прибігла до дверей. Побачивши хлопчика, її очі наповнились сльозами, але це були вже сльози радості.
-Янголи почули мої молитви, наше щастя нас знайшло! Мій синочок, ти саме такий, яким я тебе бачила уві сні. - Вона притулила малого до серця і почала його цілувати. А маленьке янголятко в ту хвилину відчуло до цих людей безмежну любов і ніжність. А для себе він вирішив, що зробить все, щоб вони стали найщасливішими у світі, він завжди буде поруч і завжди буде їх захищати.
Ось так янголи дослухаються до потаємних бажань людей. Вони нас чують і завжди раді допомогти. Але янголи живуть і серед нас. Вони скидають крила і дарують щастя тим, хто його більш за всього потребує. Якщо ви в це вірите, то так і буде!
- Раздел: Проза-2018
-
Автор: Елена Шевчук
- Город: Запорожье
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 6-11-2017, 17:28