Крила

Я для себе істину відкрила:
кожен за плечима має крила.

В когось крила, як веселка, гожі,
в когось ніжні, на пелюстки схожі,
в когось гарні, як весняна днина,
в іншого – немов стара ряднина,
в когось горді й сильні, як вітрила.
Люди різні, й різні їхні крила.

Хтось до сонця полетіти хоче,
інший по багнюці їх волочить.
Хтось крилом укриє від негоди,
хтось ховає під крилом доходи,
хтось крило простягне в допомогу,
інший – є й такі! – підставить ногу
(крила у таких безбарвні, кволі
і безсилі, як пташки в неволі).
Хтось радіє крилам, інший – тужить.

Кожен має ті, які заслужить.

17.10.2017

Осіннє

Вже тягнуться на південь дикі гуси, 
святково закалинилось в гаю, 
каштан під ноги людям листя трусить, 
а я мов зачарована стою. 

В калюжі віддзеркалюється вітер. 
Кудись чимдуж мураха поспіша. 
На розі продають осінні квіти, 
і кожна квітка – то чиясь душа. 

Спішать авто, трамваї, перехожі. 
Повітря пахне сумом і дощем. 
Осінній день із щедрістю вельможі 
в осінні душі ллє солодкий щем. 

Моя ж душа уже наскрізь печальна. 
Бо знаю, що, коли не стане тем 
для віршів, для розмов і для мовчання, 
я стану однією з хризантем… 

10.10.2017

Чекаю

Чекаю, чуєш?
                         Мірно плине час.
Сумують сни на синім підвіконні.
Бентежить тіні сплакана свіча,
Ховаючись в тремкі мої долоні.

А за вікном сльозливий листопад
Малює вперто на землі калюжі.
Так вже було – дві осені назад:
Дощі… Дощі… Холодні і байдужі.

Їм все одно, що помира свіча,
Що ніч без снів, що я без тебе скнію.
Та поки світло жевріє в очах – 
Чекаю.
             Бо по-іншому не вмію.

28.11.2015

Знову дощ

…І знову дощ!
Чи небу мало неба?
Чи знов Господь наслав на нас потоп?

Стіна води – від мене і до тебе.
Я знаю: не врятується ніхто!
Не буде «тварі всякої по парі»,
Бо ми – не пара. Кожен сам собі.

…Вишневий цвіт на мокрім тротуарі,
Від пелюсток калюжі геть рябі…

18.04.2017

Слова

...А что слова? Они пусты,
Когда в них душу не вложили.
Они – как старые холсты
Под толстым слоем серой пыли;
Они не трогают сердца, 
Воображенья не тревожат;
Они – как куклы без лица,
Они на призраков похожи.

Но есть слова как родники,
Живой воды в них бьют фонтаны.
Они растопят ледники 
И исцелят любые раны.
Ты к ним прислушаться спеши,
Спеши душой в них окунуться,
И сразу станет мир большим,
И звезды в небесах качнутся.

Пусты слова, когда пуста душа,
А пустота не стоит ни гроша.
Когда ж слова огнем души полны,
Неси их в мир,- им нет цены.

21.11.2009

• Автор: Елена Музыка

• Город: Васильевка

  ---

  Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
  
  опубликовано: 27-10-2017, 21:04