Я іду
Я іду по землі – ноги босії,
А під ноги мені – трави росяні,
Сонце ясно мені посміхається,
І тумани зі мною вітаються.
Я іду по землі – під веселкою,
Розмовляю з дощем і з лелекою.
Вітерець мої коси тріпоче
І на вушко щось ніжно шепоче.
Я іду по землі – ноги зрошені,
Колосяться хліба ще не скошені.
І хмарина пливе за хмариною
Наді мною і над Україною.
Я іду – моє серце співає,
А дорогу Господь прокладає.
Звернення
Я піду до Храму, Богу помолюся,
До всіх православних в молитві звернуся:
Не плюйте в криницю чистої водиці,
Бо колись прийдеться вам її напиться.
Не цурайтесь рідних матінки і тата -
Тільки з ними квітне ваша рідна хата.
Поважайте старших, їх сиве волосся,
Вони все зробили, щоби нам жилося.
Бережіть молодших від лихої днини,
Адже наші діти – майбутнє країни.
Не глуміться, люди, зі свого народу,
Бо усі ми з вами із одного роду.
Любіть свою рідну неньку-Україну,
І хай милість Божа нас всіх не покине.
Мамина хустка
Стоїть у садочку маленька хатина,
Лежить на причілку старенька хустина.
Як сонечко - жовта і волошки сині…
Є й інші хустини у маминій скрині.
Зелені, бордові і жовтогарячі,
Блискучі, яскраві - як мрії дитячі.
Хустини є білі, як цвіт калиновий,-
Тут є вже старенькі, і є зовсім нові.
Матуся придане для мене збирала,-
І хустка до хустки у скриню ховала…
Відкрию ту скриню на них подивлюся,
А потім, назад, до причілку вернуся.
Ту, жовту візьму, обніму, пов’яжуся,
Бо так вона пахне, як рідна матуся!
Слід на землі
Іде сьогодні по землі людина,
Сліди її великі чи малі…
Запитую себе в зимову днину:
Який я слід лишила на землі?
Згадалася красуня рідна хата,
На плоті весь в зеленім листі глід,
Там посадила я сосну лапату -
Може це й був отой мій перший слід?
Пішло життя, як в тій кінокартині,
Все там було: і віхоли і сонечко,
Та залишила на своїй стежині
Я ще сліди - це дві рідненькі донечки.
Була робота: майже кожен день
Чужу біду відводила руками.
Тож може маю право я на те,
Щоби назвати це також слідами?
Ростуть онуки - теж мої слідочки,
А я схилилась низько над віршами,
Бо хочу щоб віршовані рядочки
Лишились також на землі слідами.
Сліди…сліди…великі чи малі -
Задумалась, а відповідь проста:
Хороший слід лишила на землі,
Тепер не страшно йти вже й до Христа.
Христос Воскрес!
Пасхальний всюди чути дзвін,
Хорошу вість несе нам він:
Христос Воскрес!
Миряни всі до Храму йдуть -
Святий вогонь в руках несуть:
Воістину Воскрес!
Кругом Господня благодать,
Душі так хочеться співать:
Христос Воскрес!
В думках я до Отця лечу,
Молитву тихо шепочу -
Воістину Воскрес!
Пишу тобі, рідний
Ніч за вікном, полохлива, як пташка,
Все зазирає у душу мені.
Знає вона – на душі дуже важко,
Бо ти приходиш лиш тільки ві сні.
Бо тебе, милий, поруч немає,
Де ти проходив – лиш мак розцвітає,
Донька і мати тебе виглядають,
І сивий батько додому чекає.
Я ж бо молюся щодня і щоночі,
Щоби скінчилась та клята АТО.
Хочу заглянуть в твої сині очі…
Як я чекаю - не знає ніхто.
Як я кохаю тебе, мій солдате…
Кинь СМС, так прошу, відгукнись.
Буду до смерті тебе я кохати,
Тільки додому живим повернись.
-
Автор: Наталія Літош
- Город: село Грозове, Василівський район, Запорізька область
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 25-10-2017, 21:18