***
Закружляла осінь у танку сумному…
Серце розривається у плачу німому,
Думи розлітаються в просторі глухому –
Байдуже, ... байдуже кожному й нікому!...
Заспівала осінь пісню колискову,
І земля скидає сукню веселкову…
Небо загортає в ковдру барвінкову,
Мрію навіває ніжно - світанкову!...
І шепоче осінь чарівну нам казку,
Вересень дарує бажану всім ласку…
Біль душа сховала під барвисту маску,
Забуває серце про лиху поразку…
***
Завертає сонце за межу,
Заплела левада дощ у коси,
Я до тебе вже не прибіжу,
Навесні не зацвітуть покоси.
Стукає у шибку листопад,
А у душу проситься тривога,
Загортається у пустку сад,
Не прийдеш ти до мого порога.
Обертає Землю вічним колом,
І в полон серця Любов бере,
Нас лише Амур минає боком,
Не летить він до сумних дверей.
Вже не сяють очі, як раніш,
Мрії сплять в холоднім забутті,
Кожне слово ріже, наче ніж,
І думки давно уже не ті.
Завертає сонце за межу,
Заплела левада дощ у коси,
Вже не жду тебе і не суджу,
Застелили нашу стежку роси.
***
Зима зійшла на пишний трон,
Земля заснула мертвим сном…
Шле Серце Небу свій поклон,
Та ходить Смуток під вікном…
Зима посіла буйний трон,
Птахи мовчать у сріблі крон…
Печаль взяла Любов в полон,
Душа холодний бачить сон…
Тримає Лють в руці патрон,
Образа душить, мов бетон,
Думки встають, як батальйон,
Життя плете оксюморон…
Та чай з лимоном, ніжний фон –
Серця забились в унісон…
Чар-зілля вибило бутон,
Коли Зима зійшла на трон…
***
Ти заквітчалась, наче молода!
Тобі так личать ці ошатні строї!
Ти нас чаруєш, матінко земля!
Ми всі звільнились від біди старої!
Ти пробудилась після сну,
І знову вільні твої груди.
Несеш ти радість і красу,
Рятуєш душу від недуги!
Тремтить струмок від ніжності,
Птах в дзвони б'є весні.
І сонце промінь вірності
Шле подрузі землі.
Цілує дощ так пристрасно,
Шепоче вітер палко.
Природа любить віддано,
І від весни так п’янко!
***
Краплина сонця в білих пелюстках,
Усмішка неба сяє у очах,
Слова кохання на палких вустах,
Букет ромашок у твоїх руках.
Любов живе не тільки у казках,
Вона приходить у солодких снах,
Веселкою буяє у лугах,
Бринить струною лунко у піснях…
Краплина сонця в білих пелюстках,
Усмішка неба на палких вустах,
Кохання щире сяє у очах -
Букет ромашок у моїх руках…
***
Коло річки, коло броду
Загляда верба у воду…
Там дівчина ноги мила
Та й за козаком тужила…
Коло річки, коло броду
Загляда дівча у воду,
Косу довгу розплітає
Та й про милого співає …
Коло річки, коло броду
Задивлявся він на вроду,
Обіцяв сватів заслати,
Все питав, чи била мати.
Коло річки, коло броду
Вигляда його з походу,
Рушники в скриню складає
І сорочку вишиває…
Ой літа, літа дівочі…
Щиро плачуть карі очі…
Залиша дівчина вроду
Коло річки, коло броду…
***
Літо знову огортає нас,
Море вабить у свої долоні.
Над коханням владарює час –
Ми давно вже не в його полоні!
Вже не б’ється серце, як колись,
Повиває душу сум поволі…
Літо!.. Нам привітно усміхнись,
Пробуди чуття ти наші кволі!
Радості, кохання дай сповна,
Ніжних лагідних ночей безсонних…
Зійде ясна зірка чарівна -
Потону в очах твоїх бездонних.
Обійми солодким забуттям,
Нехай лине пісня солов’їна…
Захопи яскравим почуттям -
Хай панує ця щаслива днина !
-
Автор: milaberd
- Город: Бердянськ
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 9-09-2017, 16:59
