Олефіренко Ліна
А люди йшли…
А люди йшли. Без нарікань, без гніву,
Йшли за хрестом, долаючи свій шлях,
Йшли в дощ шалений, в спеку нестерпиму,
Несли молитву Богу на вустах.
Кричали десь, гули несамовито:
«Йдуть зрадники, прокляті москалі
Ідуть, щоб знищити нас, перебити,
Щоб не було Вкраїни на Землі».
А люди йшли, надіючись на Бога,
Молитву посилаючи з грудей,
Й ставала легшою важка дорога
Заради Миру, істини, людей!
Зірвали інтернет дошкульні піни,
Що в дядька камуфляжні рукави,
Хоча у камуфляжі пів країни,
З Афгана ще його ми принесли.
Священник сорок років носить берці,
То що ж тепер він ворог? Так чи ні?
Він – проповідник, має Бога в серці,
І хоче запобігти цій війні.
В молитві за єдину Україну
Зійшлися нині разом Захід й Схід ,
Щоб мати дочекалася дитину,
Щоб повернувся з фронту чоловік,
Щоб перестала корчитись від болю
Згорьована, спаплюжена земля.
Я помолюсь сьогодні з ними разом,
Почує Бог нас, в цьому певна я.
* * *
Для кожного у світі свій вінець
Своя Гологофа і своє розп'яття.
Дай Боже, щоб був легший наш кінець,
Щоб не дістало нас ні лихо, ні прокляття.
Щоб не було насильства на Землі
Кохали щоб , як Майстра Маргарита
І щоб у кожного був Бог в душі,
І кожен міг , як Майстер щось творити!
-
Автор: Ліна Олефіренко
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 2-12-2016, 19:03
