Я люблю тебе, матір Земля,
Під високим і зоряним небом.
Я полину удаль звідсіля,
Мені кращої долі не треба.
Ще б послухати спів солов'я,
Шелест трав у дібровах зелених...
По стежинах бродитиму я,
Поки серце ще б'ється у мене.
Лунко в гаї сопілка звучить,
І гусляр свою пісню співає,
І душа моя, наче кричить:
"Вдячна Богу за все,
що тут маю!!!"
По душі, наче мед розмастивсь,
Так солодко, так добре для мене,
Яке дивне життя, подивись-
Синє, жовте, лілове й зелене.
Грай, музико, бо я ще живу,
І співає душа моя плідна.
Я тримаюсь, як пліт на плову
І всміхаюсь до сонця привітно.
Славте Господа.
На світанку розпалить багаття
Ясне сонце,що знову зійде.
Славте Господа, сестри і браття,
Благодать разом з сонцем прийде.
Побіліє світ, живність проснеться,
І до матінки лине дитя,
Знов по світу любов'ю проллється,
Нам дароване Богом, життя...
Я щаслива.
Земля в цвіту
й душа моя вся біла,
Як наречена
вбралась в пелюстки,
І за плечима
виростають крила,
Чарівні пахощі
вдихаю залюбки..
Так радісно,
так солодко для мене,
Неначе янголи
сплели мені вінок,
Навколо раптом
стало все зелене,
І вітер душу кличе у танок.
Мій, Боже,
дякую тобі й вклоняюсь:
Щаслива я
і можу ще літать,
Із білим цвітом
світлом наповняюсь,
Бо кожну мить
даруєш благодать.
Земля моя, тобі співаю.
Ще хочу бачити світанки,
І цвіт калини під вікном,
Де соловейків спів на ганку
Колише душу перед сном...
Де віття верб-довгезні коси -
Край ставу вітер заплітає,
Впадуть на землю рясні роси,
І ранок в гості завітає.
Земля моя, тобі співаю,
Ще б'ється серденько моє,
Бо місця кращого не знаю,
Де фіалкове небо є...
Вуста лоскоче ніжний дотик,
Росте бажання знов і знов,
Душа муркоче, наче котик,
Бо в очі дивиться любов.
Дякую Богові за все, що маю...
Згубила ніч в траві намисто,
А ранок йшов-його знайшов,
Блищить роса так променисто,
І сонцю шле свою любов...
Радіє світ, і я радію:
Яку красу малює день!
А тихий вечір шле надію,
Дарує магію пісень.
То день, то ніч,то знову ранок...
Прозорі зорі мерехтять,
І кожен жде: прийде світанок,
І Бог зішле нам благодать...
Знов заграла душа,
в сяйві радо злетіла у небо...
Поцілунками ніжно
заквітчалась, як вишня в саду...
Всі думки мої плинуть,
коханий, до тебе.
Кожну мить, що живу
із далека назустріч іду.
Затаманно чекаю
на милість Господню,
Бог дарує наді
бажанну й ясну...
І прийму нагороду
Святу Великодню,
Нашу зустріч з тобою
в квітучу весну...
Щастям повняться душі,
ніжна хвиля зроста.
Наші руки сплелись,
затаїлись в чеканні,
Соковитими вишнями
стрілись вуста,
Наче маки червоні,
ми розквітли в коханні...
Смарагдова весна.
Травневий ліс надів смарагди,
Пильнують очі сині з висоти...
У ріднім краї стрілись ми назавжди,
До серця серце склалось, я і ти...
Дивує світ, красою надихає.
Звучить сопілка, молодості дух...
Моя душа твоїй душі співає...
Не зупинити нескінченний рух.
У соковитих травах, де кохання
Солодких ягід слухає пісні,
І соловейко в лузі до світання
Дарує світу трелі голосні...
Життя чудове, знову кличуть ранки...
Землі вклонюся, що дивлюсь на світ.
Мій рідний край одягне вишиванки...
І буде квітнуть ще багато літ!
-
Автор: Ирина Евдокимова
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 29-11-2016, 22:29
