МОЇ ВНУЧАТКА
У мене сьогодні свято:
То приїхали внучата –
І Олежка, і Владуся…
– Добрий день, це ми, бабусю!
Обніму їх, поцілую,
Свіжим сиром нагодую…
– Молочко тепленьке
Пийте ж бо, рідненькі!
Ці маленькі рученята,
Голубії оченята –
Так люблю їх цілувати
І до серця пригортати!
Їх нема - в душі ненастя,
І нестерпний час розлуки.
Це таке велике щастя,
Що приїхали онуки!
ТАТОВІ
Тебе, на жаль, уже немає,
І на душі моїй так тяжко.
Але я й досі пам’ятаю,
Як ти гукав мене: «Наташко!»
Я пам’ятаю, любий тату,
Твій чуб, що кучерями ріс,
І ту цукерочку пом’яту,
Що ти мені в кишені ніс.
Як ти катав мене на возі,
Як ми ходили по гриби,
І як на лісовій дорозі
Пісні співала я тобі.
Я ж бо не знала, що мені
«Ведмідь на вухо наступив»,
А ти аплодував сильніш –
Ти так любив мене, любив…
Тебе, на жаль, уже немає,
Та відчуваю кожну мить:
Твоя душа десь тут літає –
Наташку хоче захистить.
ВИШИВАНКА
Я надіну свою вишиванку –
Мені мама її вишивала, –
Де червоним і чорним до ранку
У життя мені шлях прокладала,
Де матусині втомлені руки
Вишивали за хрестиком хрестик,
Ту, де зустрічі наші й розлуки
Візерунком яскравим воскресли,
Ту, де мамине серце гаряче
Шепотіло: «Моя ти дитино!
Хай тебе збереже вишиванка
Від біди у лихую годину».
Я розправлю натруджені плечі –
Вишиванку свою я надіну.
Все тому, що в ній мамине серце,
І тому, що в ній вся Україна.
МОЛИТВА
(лютий 2014 р.)
О, Господи, спаси мою країну,
Не дай згоріти їй у крові та вогні.
Не дай піднять на батька руку сину,
Не дай початись цій страшній війні.
Зроби ти так, щоб всі були здорові,
Додому повернулися нараз –
Ті, що будують барикади нові,
І ті, що чийсь виконують наказ.
І ті, і ті – то є все наші діти,
Яких ведуть на штурм політики...
О, Господи, ти ж можеш так зробити,
Щоби не сиротіли їх батьки!
Там тисячі будують барикади,
Для боротьби...А їм би тільки жити!
О, Господи, пошли ти нам пораду,
Як цю війну криваву припинити.
О, Господи! Прошу тебе, Всевишній,
Ти захисти й помилуй Україну!
І хай квітують білим цвітом вишні,
І будуть завжди разом батько з сином!
ЗІРОНЬКА
В темному небі зіронька світить:
– Може, мене хтось сьогодні помітить,
Може, комусь у пригоді я стану,
Може, мене хтось коханій дістане?
Може, комусь принесу в цю хвилину
Я своїм сяйвом щастя краплину,
Може, хтось скаже: «Моя ти прекрасна,
Як в темнім небі зіронька ясна»...
Може, колись простелю я стежину
Із поля бою додому для сина.
Може, матуся мене споглядає,
Що колискову дитині співає.
Зіронька в небі так міркувала...
Крихітка мила тоді ще не знала:
Коли на небі вона засвітилась,
Божа дитина в яслах народилась.
НЕ СТРІЛЯЙТЕ, ЛЮДИ,
В ГОЛУБІВ
Не стріляйте, люди, в голубів –
Вони символ миру і спокою.
Не стріляйте, люди, в голубів,
Хай не пахне на Землі війною.
Не стріляйте, люди, в голубів –
Вони символ вірності й кохання.
Не стріляйте, люди, в голубів –
Птахи ці виконують бажання.
Не стріляйте, люди, в голубів –
Вони символ віри і надії.
Не стріляйте, люди, в голубів,
Бо з життям пов’язані їх мрії.
Не стріляйте, люди, в голубів,
Вони символ ніжності і ласки.
Не стріляйте, люди, в голубів!
Я прошу вас, люди, ну, будь ласка!
Не стріляйте, люди, в голубів,
Вуркотять нехай над головою.
Не стріляйте, люди, в голубів –
Хай не пахне на Землі війною!
КАМІНЬ НА ДУШІ
Носила камінь. На душі було так тяжко.
І билася моя душа, як в клітці пташка.
Тужила, плакала вона і тихо скніла,
Та камінь скинути сама вона не вміла...
Аж раптом – біль, і я об щось спіткнулась:
Це випав камінь! І душа всім посміхнулась.
Не треба камінь на душі носити!
А скинути його – і просто жити...
-
Автор: Наталья Литош
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 27-11-2016, 11:18
Новость отредактировал: admin - 17-11-2017, 23:16
