Пастухи и Младенец
Спал Вифлеем под звёздным полотном.
Проникновенно небеса мерцали,
и тихий свет их знал уже о том,
о чём в ту ночь кто-либо знал едва ли...
Горел костёр, и грелись пастухи
надеждой на пришествие Мессии.
Кто сердцем чист – не может быть глухим,
он слышит мир, не делая усилий.
Зажглась звезда, и вспыхнул небосвод,
рождая слово сбывшихся пророчеств.
И Ангел указал в пещеру вход
убогим пастухам той дивной ночью.
Среди людей ни места, ни угла...
но ясли, сено и родные лица,
куда волхвов с дарами привела
звезда Христу-Младенцу поклониться.
Квітна неділя
Задкує ніч з Оливної гори,
і сонце заглядає в Східну браму.
Він їде зруйнувати храм старий,
заклавши камінь для Нового Храму.
Зринає в небо переможний клич –
втішається Земля Обітована,
дорога сяє радістю облич,
злітає з уст захоплене "Осанна! ".
І одягом юрба встеляє шлях,
і пальмовим Його вітає гіллям!..
Та час – до тіла прикладає цвях,
майбутні рани посипає сіллю.
Він дивиться, не стримуючи сліз,
і бачить все, що трапиться, до строку,
в'їжджає на сумирному ослі
у місто каменованих пророків.
Уже в молитві Гетсиманський сад,
і нишпорять по ньому хижі тіні.
Цілунок, найпідступніша зі зрад,
вже визріває в Юдиній провині.
І хрест тяжкий збиває кожен з вас
невірою, убивчою, як зброя.
Вечеря Тайна – перше із причасть –
і ви свого розіпнете героя.
Святвечір
Мовчання світле, вище за слова,
і молитов благословенна тиша.
В церквах приготування до Різдва,
в очікуванні дива світ – добріший.
Уся родина накриває стіл,
щаслива та усміхнена бабуся –
вино і хліб поближче до куті
вона кладе на вишитім обрусі.
Горить ялинка, і дванадцять страв
стоять числом апостолів Христових.
Чекає подарунків дітвора,
і пахне вечір мов кутя медова.
У вікна заглядає таїна –
ось-ось протне пітьму різдвяний промінь
і нас зігріє радість неземна.
І щастя пануватиме у домі.
Йордан
Як небесну свою вологу
по краплині збирає дощ,
так гуртує людей дорога
у потоки духовних прощ.
Де немає води – пустеля...
все початок бере з води.
Він хрестився у цій купелі,
тисячі увійдуть куди,
знявши одіж і все умовне,
стерши межі і доґм, і стін –
поєднатися, різні зовні,
бо у кожному Бог один.
Пий цю воду свячену, слухай
чи то дзвін, чи то клич луни –
відголосок Святого Духа,
що, як голуб, літав над Ним...
Вертеп
Когда пустыню сумрак обнимал,
они пришли сюда, ведомы верой.
Уже звезду вынашивала тьма,
и вол дыханьем согревал пещеру –
большой и верный, словно древний род.
Пожёвывая сено, у порога
стоял осёл, упрямый, как народ,
не ведающий истинного Бога.
Сплетались воедино языки
горящего огня под низким сводом,
простёртым, как ладонь большой руки,
заботливо над яслями у входа –
над каменной кормушкой для скота,
что ныне колыбелью света стала.
Над тем, в ком отразилась высота
безмерного, родившегося в малом.
Великодня нiч
Горить у кошику свіча,
неначе в нього зірка впала.
І світ молитва сполуча,
в церквах сьогодні місця мало.
Стоять заможний і бідак –
насправді перед Богом рівні.
І ніч не визнає ознак,
ознаки в ній цілком сумнівні.
Ця ніч свічками мерехтить,
а бачиться – зоріє Всесвіт.
І поміж усіма стоїть
Ісус, розп’ятий і воскреслий.
Пасхальная свеча
Как искра в сердце, горяча,
пред ликом ночи вешней,
горит пасхальная свеча
у края тьмы кромешной.
Лицо распятого Христа
в страдании застыло.
Святая кровь стекла с креста
и грех Адама смыла.
Вдруг надвое разорвалась
завеса в храме Божьем –
и тайна умысла сбылась
со словом непреложным.
В молитвах Иерусалим
бдит, ожидая чуда…
Сошёл огонь теплом своим,
даруя милость людям.
Омытый светом, день встаёт,
Он благостен и весел.
– Христос Воскресе, – мир поёт.
– Воистину Воскресе!
-
Автор: Владимир Маслов
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 6-11-2016, 19:43
