Не страшні мені стріли лукаві,
Ще не знаю мети, знаю суть —
Смак польоту не в славі.
Непомітно лечу,
Прорізаючи простір надвоє,
Всупереч пересудам, лукавству, брехні,
Наповняюсь по вінця небес чистотою,
Наугад роздаю, хто бере, а хто – ні.
Кожен крок по землі –
Усвідомлення болю,
Брак любові
Обтяжує наші хрести.
Щастя – в прагненні всіх
Напоїти любов?ю.
Лиш безмежну любов
Здатне серце вмістить.
***
Пісню дай мені, Боже, щиру,
Щоб надії зродила крила,
Голос розуму заглушила,
Неймовірну збудила силу!
Силу ту, що дрімає в серці,
Без якої боюся смерті,
Без якої життя є мертве,
Поки серце наглухо заперте.
Відчини в своїм серці силу,
Якій спати уже несила,
На Майдані вона збудилась,
Любов вірна,жертовна,щира!
Ти зідри шкури всі звірині,
Хай відкрите буде віднині
Ради мрій наших жовто-синіх
Джерело любові дитинне.
Хоч на мить ти довірся небу,
І відчуй – Світ не проти тебе.
Ждати чуда уже не треба,
Мир на світі народиться з тебе.
Те, що діється в серці твому,
Проектується світові всьому.
То невже лише злість і втому,
Можеш дати ти світові тому?
Лиш любов посилай довкола,
Лиш розширюй любові коло,
Коло зрушить усе довкола,
Не зупиниться вже ніколи.
Погляд, повний тепла й любові,
Посилай всім щомиті знову
Горизонти відкриєш нові:
Світ довкола повен любові.
Це єдина рушійна сила,
Яка зрушує кров у жилах.
Болю, страхам, тривозі, безсиллю
Вжитись в серці з любов`ю несила.
Обіцяю! Втечуть хвороби!
Ти не віриш? Ану лиш спробуй!
Лиш любов`ю освічуй дорогу,
Бог за тебе все решту зробить!
***
Дух немочі, дух лінивства, рос. бес полуденный. Живиться нашим НЕ МОЖУ, НЕ ХОЧУ, НЕ ЗДУЖАЮ...Обплутує жертву коконом неповноцінностІі, пропонує змиритися з набором даних здібностей і умов середовища, пливти за течією, час від часу заявляючи про свої права. Найкраще--у вигляді претензій...Легко його позбутися, якщо впустити в серце Слово з Писання:"Неможливе у людей, не у Бога, у Бога немає неможливого"
Допоки Слово ще не утвердилось,
допоки в морі сумнівів пливе,
очікувань даремних не згубило,
сховай його у серці, хай живе...
Ти захисти його від водоспадів
страхів, тривог і сумнівів своїх,
Хай жодна хвиля пристрастей не впаде
на Слово раптом з губ, очей твоїх .
Не поспішай на світло виставляти.
Щоб ближніх передчасно не злякати…
Прийми його, не думай, як це діє,
Повторюй зранку, ввечері, вночі
накрийся ним, як ковдрою, в надії,
Що розуміння віднайдеш ключі...
Одного разу твердо зрозумієш:
Всі Дари Неба-- це твої дари.
Не озирайсь назад, бо скам'янієш!
Все відпусти, Лише ПРИЙМАЙ,
бери благословення, зцілення, прозріння,
здоров'я, слова мудрості,знання.
Для Бога неважливе твоє вміння,
важлива лише відданість твоя.
Не намагайся Господа просити,
лише ДОЗВОЛЬ у серце увійти.
Дозволь лише собі себе простити,
Що уникала благоДАТИ ти.
Рви темну павутину безнадії,
Звільнися сміло з кокону тривог.
Цей день-- для тебе! І ніхто не сміє
Ні миті вкрасти! З нами - Бог!
Вдихни життя, на видиху спинися
І ПРИГАДАЙ БОЖЕСТВЕННУ ЛЮБОВ.
Про завтра вже ніколи не журися.
Є мить. Є ми. Є з нами Бог!
Цю мить наповни радістю по вінця
І ВОЗЛЮБИ, ДАРуй щомить любов,
Вуаль подій неси, але не бІійся!
У кожній справі крапку ставить Бог!
***
«Думай про Боже, а все решту додасться…»
Приймаю Слово повністю, будую з Нього впевненість,
Без неї не напитися з Живого Джерела.
І прошу Богородицю, допоки певність зродиться,
Щоби оберігала всіх, мене ж завжди вела.
Вливаюсь в акт сотворення, у вир Любові входжу я
І забуваю думати, чи добре те, чи ні,
Тоді приходить впевненість, що лиш дитятко Боже я…
Що лиш коли відпущу все, приходить ВСЕ мені!
На мить довірюсь Богові, в цю мить віддам, що маю,
Бо гріш ціна тим роздумам, на що піде той гріш…
Тим джерело замулене достатку розчищаю,
Що саме роздаю в цю мить, умить приходить більш!
Р.S. Візьму купюру у долоню, прогрію до тепла,
Дам щиро, ніби це востаннє, й забуду, що дала.
Вкладу в цей акт безмежність серця й подяку цим дарам.
Добро притягує добро і береже від зла.
Бавлюся з Богом у хованки: часом забуваю, що Він завжди ПОРУЧ. А Йому, видно, набридло, посадив мене і продиктував. Тепер сиджу, розшифровую...
***
Подарую усе, що маю,
Кожній зболеній щирій душі,
Я не плачу і не нарікаю,
Я благаю - й мені поможіть
Лиш в одному: прийміте такою, яка є,
Я не буду інакша. Я від світу благаю спокою -
Бог дарунки дарує все важчі!
Кріпне слово, порушує тишу
Іскрометне і гостре перо,
Не для всіх, я для себе це пишу,
Та Пегас має свій норов!
Рветься дико на волю між хмари,
Розганяє їх, збурює кров.
Йому що! А коли грім ударить,
Я ж писатиму знов і знов:
Усвідом, кожна добра людино,
Мої вірші - це маніфести,
Якщо будеш ти наполовину
Добра, щира,порядна,чесна,
Не чекай в своїм світі миру,
Буде, може, та наполовину.
Кожну мить пам,ятай пам,ятати:
хочеш миру - все треба віддати!
Кожна ближня у цю мить людина
Перед очі твої постає,
Щоб всю ласку й любов в цю хвилину
Їй віддати - це діло твоє!
Усю ласку, всю щирість, ВСЕ ВМІННЯ.
Лишиш трошки собі - загниє.
Зішкребеш гній цей, власне творіння,
Як не ствердне ще на муміє,
Ножем болю, страждань і терпіння.
Вибір чистки - теж діло твоє!
Що говориш - ти свідчиш про себе,
Віддаєш що - вернеться встократ.
Ці одвічні закони Неба
На сторожі любові й добра.
Сторожуй - і вони не зникнуть,
Може, вдалеч на мить відійдуть,
коли віра твоя поникне,
коли думи спокій вкрадуть.
Мир народиться у серці твоєму,
Як одягнешся у віри броню,
Підпережеш ще порядністю стегна,
Мечем правди відсічеш всю брехню.
Світлі воїни Небесної Сотні,
Вони ВДОМА зараз, неба сини,
Пильно дивляться тобі прямо в очі:
що ти робиш, щоб не було війни?
***
Як зібралась явитись я світу, Небо стало мене лякати...
Чи хотіло, щоб я злякалась, чи хотіло пожартувати?
"Світ сповідує інші цілі, часу сплинуло вже немало,
там про Бога не скажеш нікому, люди вірити перестали!"
"Що ж, візьму в поміч вірних друзів: щирість, впевненість, тайну щастя... Доброти з світом вчитися буду!..
Побажай, хай мені це вдасться!"
"Добрий план,-не вгавало Небо. -А як прийдеться відступати?
Ти придумай, бо часом треба, план на відступ премудрий, факти!!!"
"Дуже вдячна тобі я, Небо, за опіку твою безкраю!
Маю все, що мені лиш треба.
Плану іншого лиш не маю."
***
Білий плащ Марії, білий цвіт лелії...
Розмаїття барвів сонце золотить.
Ця палітра Небом створена для тебе,
Розмалюй яскраво кожну власну мить !
Озирнись довкола: світ постав з любові ,
Створена для тебе вся земна краса,
Світ постав для того, щоб ти пензлем -словом,
Фарбами любові долю розписав.
Будь завжди готовим вчитися любові,
Пізнавать закони правди й доброти,
Щоби душу чисту мати, як Пречиста,
Щоб дитячу щирість в серці зберегти.
***
На межі
Поки ти долі чиїсь вершила,
поки долаєш чужі вершини,
Часу не маєш для чуд і дива,
час болем вносить благі корективи...
Біль як друга прийми, полюби і не сердься,
Примирись, хай живе мир і спокій у серці.
Вчися жить поруч з ним...Медицина безсила,
Якщо знайдеш в собі для всепрощення сили,
Як залишиш на мить справи світу вершити
І дозволиш собі мить сповна пережити.
Скільки треба за мить вспіти всього зробити:
Зрозуміти свій біль, серцем все полюбити,
Терпкий холод роси, звук весняного грому,
Небо, повне краси, запах отчого дому...
Це ж для тебе щомить сонце барви міняє,
Щоб засяяв твій скарб, який в серці ховаєш...
Темний морок бажань освіти, щоб відчути:
Це не те, що ТИ Є, ти не та, щоби БУТИ!
Чужі норми, думки, вузли хитросплетіння
Проти волі плела, врешті стала їх тінню...
Власну мрію стоптала задля благ, ідеалів,
Долі нитку змотала...Хочеш плутати далі?!!
Все довкола, що є, дозволяє: живи ТИ,
Теплим поГЛЯДом світ обійми й полюби ти
Все, що бачиш, поГЛАДь, посміхнись і подякуй,
Не ховай почуттів, полюби себе всяку.
"Хто я зараз?"-питай. Заволай від безсилля.
Звіт по совісті дай: далі жить так не в силі...
Ярмо пристрастей рви, май на Бога надію,
Лід чекань розтопи в теплих течіях дії,
З темних лапищ страху, найлютішого звіра,
Легко звільнять тебе спокій, скромність і віра.
Радість зараз, в цю мить- суть твого існування.
Щиро ближнім служи, відкинь титули, звання.
Коли знайдеш себе, стане це неважливо...
Щастя-це просто БУТИ.
Будь собою сміливо!
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 6-10-2016, 18:58
