Елена ШВЕЦ-ВАСИНА, г. Днепропетровск
СЕМИБАРВНА КВІТКА
19-річному Артему
У руці тримає син
Квітку семибарвну.
Сім бажань – пелюсток сім –
Стан твоєї карми.
Ця пелюстка перша – кров,
Спадок генетичний,
Збіг обставин і умов
Росту крізь сторіччя.
Дружба крізь югу часів –
Ось пелюстка друга:
Асонансовий мотив
У дуеті з Другом.
Найдорожча за усіх –
Третя – дощ в пустелі:
Рідна мова і поріг
Рідної оселі.
А четверта – сяйво-німб
Творчості і честі.
Це майстерності Олімп
Будь-яких професій.
Незалежність власна – «Я» –
То пелюстка п’ята.
Сенс пізнання, мов маяк:
«Варто» чи «не варто».
Шоста – ніжний ореол
Справжнього кохання –
Це єства й Душі престол –
Перше і останнє.
Суть життя і є – життя,
Мить безсмертя: в лоні
Світ новий – твоє дитя –
То пелюстка сьома.
…У руці тримає син
Квітку семибарвну...
НЕ ПОЗВОЛЯЙ
Светлане Поливоде
Не разрешай томительному солнцу
Твой нежный палисадник опалить.
Не позволяй дождям залить оконце,
В котором виды радужных палитр.
Не разрешай и заунывной вьюге
Стучаться в двери хижины твоей.
Не позволяй неискреннему другу
Вводить тебя в депрессий апогей.
Твори себя с терпеньем ежечасным.
Прости врагов. Отвергни мир соблазнов,
Что так манит, берёт нас на прицел,
Чтоб за снежинкой призрачного счастья
Не оказаться Каем безучастным
У Снежной Королевы во дворце.
* * *
Валентине Фальковой
Понять Любовь – как Женщину понять –
Земному не дано мужчине.
Как невозможно образумить страсть
Иль ум бесчувственностью cдвинуть.
FESTINA LENTE*
Назавжди 16-річному Павлику Притискачу
На восьмий поверх понесу думки
І, зачинивши двері, – геть від себе
Думки-птахи, що вирвались з руки,
Мазками крил затьмарюючи небо.
Ті плями – вершники Добра і Зла,
Не передбачити їх напрямку і правил.
Ось пір’ячко кружляє від крила,
Забрудненого кольором обставин.
Оця срібляста цяточка надій
Вирує близько до тенет безодні.
Молю її: «Стривай! Лети хутчій
Від мороку буденного Сьогодні!»
Але зірвалась. Зіркою летить,
Обпалює зустрічних по дорозі.
О Боже, Б о ж е! Припини цю мить! -
Та й Він спинити зорепад не в змозі.
...Минеться все. Пригасне спис вогню,
Птахи злетять за обрій непомітно.
А Пам’ять є, щоб славити Весну
Й, зімкнувши очі, бачити лиш світло.
* Поспішай поволі – Ю. Цезар
ПЁРЫШКИ СУДЬБЫ
Виктору Невскому
Когда лианами-руками
я обвиваю сонный мир твой,
и грудь касается лопаток,
где тихо вздрагивают крылья,
то мысленно отодвигаюсь,
чтоб не измять их, не нарушить
рост пёрышек судьбы крылатой,
ведь каждое из перьев – это
правдивость, вера, отреченье,
талант, мечтательность, упорство,
терпенье, сила, вдохновенье
и множество других субстанций
той Всеобъемлющей Любови,
берущей доброе начало
из бесконечности Вселенной.
* * *
В начале было Слово, и Слово было у Бога,
и Слово было Бог.
Иоанна 1:1
Безмерен мир. Безмерны и слова –
Бесплотные, но, будучи живыми, –
Вот так же, как поступите вы с ними,
Поступят с вами эти божества.
Они вернутся на круги своя –
Что молвил – доброзвуки иль злословье.
Давайте вместо звуков нелюбови
Дарить слова – СЛОВА ЛЮБВИ, друзья!
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 20-12-2015, 15:37
