Я – українка!
Я – українка! Українець мій батько,Українець мій дід,
Українцями є весь великий наш рід.
На землі українській я зростала-росла,
По землі українській я до школи пішла,
Тут знайшла своє щастя і створила сім’ю,
То ж люблю її щиро, рідну землю свою!
По землі українській вже ідуть мої діти,
Як же можна мені та її не любити?
Не любити лугів і лісів, і долин?
Не любити хатинок в буйнім цвіті калин?
Не любить українців, таких щирих, пригожих?
Ні, цього я ніколи, ніколи не зможу!
То ж повторюю вам, я ще раз, без запинки,
Я щаслива від того, що я – Українка!
Рідній матусі
Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю:
Чому не голубка, чому не літаю?
Чому мені, доле, ти крила не дала,
Я б в небо метнулась, до мами злітала.
Загляну в віконце: « добридень, рідненька,
Чи є в тебе їсти, моя дорогенька,
Чи є що напитись?» - в тебе запитаю,
Бо я так далеко і рідко літаю.
Як хочу зігріти твої я долоні,
А ще цілувати твої сиві скроні,
Я хочу до серця тебе пригорнути,
На руки схилившись, тихенько заснути.
Та я так далеко, пробач мені, ненько,
Що плаче від болю самотнє серденько,
Що нікому, люба, водиці подати,
І хліба занести до рідної хати.
Пробач мені, рідна, тебе я благаю,
Що я не голубка, і що не літаю.
Мамина калина
Край села дорога,
А далі долина,
Розпустила віти
Мамина калина.
Привезла здалеку
Я тую калину,
Говорила мама
«Це тобі, дитино.
Нехай білим цвітом
Вона зацвітає,
Любов та повагу
У дім закликає.
Нехай вона рясно
Ягідками родить,
Нехай мир та щастя
До двору приводить».
Підійду до неї,
Ніби до матусі,
До пахучих квітів
Ніжно пригорнуся.
Край села дорога,
Там стоїть хатина,
А біля порога
Мамина калина…
Жизнь – дорога
Летит вперед дорога,
Туда, куда-то вдаль.
Вот так и Жизнь несется, –
А я жму на педаль.
Несутся дни за днями,
Бежит за годом год,
И Жизнь куда-то мчится
За дальний поворот.
«Притормози, родная,
Бежать не торопись».
«А ты сбавь газ немного, -
Мне отвечает Жизнь. -
Ведь в небе солнце светит,
Цветут в садах цветы,
Смеются громко дети,
И только мчишься ты.
Как-будто гонит кто-то,
А я с тобою рядом,
И там, за поворотом,
Меня искать не надо.
Живи и наслаждайся
Насущным даным днем,
Ведь вот какая штука -
Один лишь раз живем.
«Я поняла, родная,
Я так тебя люблю!»
И скорость я сбавляю!
И жизнь не тороплю!
Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях
опубликовано: 20-12-2015, 08:35
