Звезда Рождества
Фестиваль искусств

 

Матери

© Автор: myroslav
Сивої туги попіл лютих сил
Скосив надію. Їй бракує світу.

Черствіє запах, той що серце в пил
Він стер.
Та може сльози я з твого обличчя витру.

Нехай всі відтечуть і стане легше на Душі.
Вона так жде твоєї ласки.
І попіл той, що взявся кіркою, лиши.
Не може він сховати маски.

Свої страждання зараз відпусти!
Та не годуй їх силою презирства.
Себе так легко з’їсти, віднести
Лишитися Душі дитинства.

Я чую сил твоїх міцних страждань.
Вони скували легкість ніжних м’язів.
Не варто. Годі всіх терзань.
Від холоду сердець не падають морози!

Так поряд тяжко бути з тим,
Хто силою та міццю володіє.
Якщо та сила вся спрямована на твір,
Який від подиху творця лиш крижаніє.

Я небайдужий весь для тебе. Ні.
Мої страждання дружбою взяла
Твоя печаль мене за руку вЕде.

Де Божа ласка, що з небес зійшла!
Коли мене з тобою друг для друга знАйде?

Я також знаю ніжністю повна ти, як роса.
Текучістю своєю та блищинкою жевріє.
Душа плакуча твоя, мов дівчинка боса.
В покинутих стінах одна там сиротіє.

Ти не одна на світі. Так не думай. Ні!
В моїх думках і спогадах весь світ мій полон.
Чому б одразу все не відпустити, як вві сні.
Щоб вщент розбити черствий кокон.

***

З міцною Любов’ю до матері.
М. Номеровский


    Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях

    опубликовано: 28-11-2016, 00:12

Комментарии:

 
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Оставьте комментарий:
Подтвердите, что вы человек: *

   
     

Литературно-музыкальный фестиваль Звезда Рождества Запорожская епархия