Рождественский фестиваль
поэзии и музыки

 

Конкурсные

© Автор: Alla Dashkeyeva

***
Подорож Вкраїною
Присвячується сину Євгенію

Дитиночка, рідненька, милий сину,
Щаслива я, що є у мене ти.
Ти взяв мету у батька, вроду й силу, -
Вкраїною повинна повести.

Почуєш шепіт трав ти на світанку
І співи соловейка навесні.
Та не спізнись, бо це буває зранку,
Побачиш сам, в якій усе красі.

Ти подивися в небо, подивися,
Ось сонце жовтим яблуком встає,
Птахи перекликаються у лісі,
То Батьківщина голос подає!

Ти нахилися, ти росою вмийся,
Вона чар-зілля із проміння п`є.
Маля від ока береже в колисці,
Бадьорість і наснагу надає.

Ось простягає вербонька долоні –
Красу і щастя із роси й води,
І під гіллям у теплому полоні,
Не взнає твоя доленька біди.

Палка блакить у небі України
І ниви золотаві у полях,
Пливуть тумани над річками сині,
Сльозами в них блищить стожарів шлях.

Загорнені гаї в сріблястий іній
І полонини первозданні в нас,
І маківки Карпат у сніжній піні,
Ну, а вода – різкий в криницях квас.

Всі квіти в лузі зіткані у килим,
Цілющі трави, степ за небокрай.
І хліб смачний, лише на Україні,
Про це, синочку, всюди пам`ятай!

Малює небо зоряні дороги,
І Всесвіт забере колись і нас.
Ми, синку, лише люди, а не боги,
І працювати на землі – твій час!

Калини цвіт, хай дасть тобі наснаги,
Червоні грона, хай хвилюють кров.
Свята земля – ковток води від спраги,
А береже тебе – моя любов!

***
Признание в любви

Дзержинск – не Минск, не Киев, не Москва.
На карте мира точкой не отмечен,
Ворчун брюзжит – провинция, тоска,
А я иду, расправив гордо плечи.

Мне сладок воздух улиц городских,
Аллей тенистых свежая прохлада,
Здесь в рифму мягкую ложится стих,
А мне другого счастья и не надо.

Мне дорог у дороги василёк,
Здесь каждая тропинка мне знакома,
Я с молоком впитала уголёк –
Соседствовала шахта рядом с домом.

Посёлок Кирово и террикон,
На «Северной» отец всю жизнь работал,
Есть у забойщика у каждого свой «конь»,
Он кровью заработанный и потом.

Микрорайон Зелёный - здесь мой дом,
Лесная улица – дуб, сосны, ели.
Люблю свой город, мне спокойно в нём,
И мне мои места не надоели.

Копры Дзержинск мой красит в цвет зари,
С них ночью зажигает звёзды,
Путь к дому мне укажут сизари,
Домой вернуться никогда не поздно.

Дзержинск – не Минск, не Киев, не Москва.
На карте мира точкой не отмечен,
Уехав ненадолго, дня на два,
Спешу опять, родной, к тебе на встречу!

***
Сон
Пам`яті батьків

Мені приснився батьківський поріг,
Старенька груша, немовля в колисці.
Я їх зріклася, то великий гріх,
І вісім років не знаходжу місця.

Під вишнею стояв широкий стіл,
В колисці – дівчинка - на мене схожа,
І батько молодий і повний сил,
А під вікном червона квітла рожа.

Матуся гарна, як струнка берізка,
Протягувала руки немовляті,
І щастя нахилилося так близько,
Але його я загубила в хаті.

І дотягтись мені бракує сил
До тих скарбів нетлінного дитинства,
Де був і стіл, і найміцніший тил,
І усмішка святого материнства.

***
Кольорові сни мої жадані

Любі серцю образи і звуки
Ніч приносить тільки-но засну:
Очі мамини, ласкаві руки,
Яблуню духмяну і рясну,

Тата-шахтаря тверді долоні,
Що мене здіймали до небес –
Щастя мить улюбленої доні –
(Сміх померлий в радощах воскрес),

Білу хату сивої бабуні,
На паркані хміль, брунатний глек,
Дідуся із люлькою… у клуні
І, чомусь, замріяних лелек,

Голубів смуглявого сусіда
(Я була закохана у нього)…
І, якщо цей сон від мене піде,
Я закличу ніччю до порога.

Голуби літають на майдані,
Перший півник у дворі кричить –
Кольорові сни мої, жадані,
Баю-бай, до зустрічі вночі.

***
Задрожало, прорвалось небо,
Ливень хлещет, как из ведра.
Осень мокрая – лето с хлебом,
Вылет мысли – дождей пора.

Гром и молния мечут стрелы –
Златогривая осень злится.
Чёрный ворон не будет белым,
Белым надо ему родиться.

Ароматом напитано густо,
Так и просится яблоко в рот,
Сладким соком и спелым хрустом
Искушает греховный плод.

Фрукт ядреный ломает ветки,
Воздух можно, как воду пить,
Эй, душа, вылетай из клетки,
Есть возможность грехи отмыть!

***
Поезія – не просто слово

Поезія – не просто слово,
Це відчайдушний крик душі,
Відлуння сяючої мови,
Коли на серці задощить.

І дзвін, і спів, і щирий дотик,
Для тих, хто спить, як те маля,
Під час Батьківської суботи,
Щоб сором їм не дошкуляв.

І меланхолія, як мара,
В безодні мовчазних ночей,
Ллє щирих сліз бездонну хмару,
У ступі воду час товче.

А потім сплеск і божевілля,
Що ллється дощиком з небес.
Таке в поезії свавілля:
Сльозою вмився і воскрес!

Це мить, що піднімає тебе,
І щем у грудях, аж пече…
В той час земля кохає небо
Блакитним поглядом очей!

***

Зоре ясная, цвіт-калина!
У весільнім вбранні стоїш,
Усміхається Україна,
Стелить килим святий спориш.

Коромислом висить веселка,
Сонце пестить цвітіння віт,
Тогорічна трава виделкою,
Коле мій сьогоденний слід.

Річковий очерет шепоче:
«Калинонька вдяглась у сніг,
Медом пахнуть духмяні ночі
І любистком – дівочий сміх».

В білій сукні мою Вкраїну
Нареченою любо звуть.
Покажу і онукам й сину,
До джерел найчистіших путь.

 

***

Небо льет осенние чернила,

Между строф - грустинка невзначай

Солнца круг с улыбкой начертила,

Разлила в нем осень желтый чай.

 

Голос мой проблемами простужен,

И все чаще слышен хрип да сип,

Стих горячий - позитив на ужин,

Лечит лучше даже цвета лип.

 

И плетется паутинка мысли,

Не давая отдыха душе,

И взлетают солнечные брызги,

Словно дождь закончился уже.

 

Утренняя свежесть цвета охры,

С ароматом терпкого вина,

Сушат с ветром на прищепках строфы,

Что мечтают убежать в тома.

 

 


Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях

опубликовано: 20-11-2016, 21:47

Комментарии:

 
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Оставьте комментарий:
Подтвердите, что вы человек: *

   
     
Цитата
  • Группа: Жюри
  • комментирует:
  • Пользователь offline
^
Алла, всё бы хорошо, очень понравилось, но вот правильно – "строфы, убежать мечтающиЕ", а у Вас почему-то "мечтающиХ". А поскольку правильный вариант не подходит по ритму и размеру, последнюю строку надо переписывать.
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
Цитата
  • Группа: Гости
  • комментирует:
^
Алло!
Українською "Путь" жіночого роду.
Можна поміняти останній рядок вірша з таким словом на "До джерел найчистіших путь", а від заголовка зовсім відмовитись, все-одно він з усім твором не дуже поєднується.
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
Цитата
  • Группа: Жюри
  • комментирует:
  • Пользователь offline
^
Согласна с Марией. Лучше оставить это стихотворение без заглавия и заменить строку на "До джерел найчистіших путь".
А насчёт "мечтающих", о чём я уже писала, так там можно легко заменить на "что мечтают убежать в тома".
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
Цитата
  • Группа: Авторы
  • комментирует:
  • Пользователь offline
^
Коллеги, спасибо большое за Ваши комментарии. Я прислушалась к ним и внесла необходимые правки. Светлого Вам Рождества!
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
 

Литературно-музыкальный фестиваль Звезда Рождества Запорожско-Мелитопольская епархия