Рождественский фестиваль
поэзии и музыки

 
» » Раба Божа Катерина. Та нехай буде вічно душа молода…

Раба Божа Катерина. Та нехай буде вічно душа молода…

Раба Божа Катерина, Золотоноша

* * *
Я спішу до тебе, мамо,
Знаю, що чекаєш.
З нетерпінням і радістю
Завжди виглядаєш.

Клопочешся біля печі,
Спекла й наварила,
Трудівниця невгамовна,
Мамо моя мила.

Зодяглася у святкове,
Вийшла за водою,
Натруджені твої руки
Не знали спокОю.

Знаю, рідна, ти сумуєш -
Розійшлися дітки.
Залишилася на старість
Одна, як сирітка.

Колись, було, молодою
Ти смутку не знала,
Гучним співом і красою
Ти всіх чарувала.

Рідна хата, тато й ненька,
Часто мені сниться
Вишитими рушниками
Прибрана світлиця.

Нехай твої милі очі
Не бринять сльозою.
То нічого, що далеко
Я серцем з тобою.

НЕ СУМУЙ

Не сумуй, що літа повернули на осінь,
Ще порадує серце квітуча весна,
Буйним цвітом садів і птахів розголосих
Розтривожить кохання веселка ясна.

Впало бабине літо ненароком на коси,
Відлетіли у світ пташенята з гнізда.
Відлітають й роки, наче вранішні роси
Та нехай буде вічно душа молода.

ЧОМУ ЛЮДИ НЕВЕСЕЛІ

Чому люди невеселі
Так тяжко зітхають?
Чи в холоді, чи в голоді,
На що нарікають?

Всі неначе помраченні.
В багатстві хвороба.
Куди тільки не поткнися -
Ненависть і злоба.

Де поділось милосердя?
Люді, схаменіться,
На землі життя коротке -
На небо дивіться.

Не здавайтеся в неволю
Багатства кумиру.
Лиш одне душі потрібно:
Любові та миру.

Зоглянутися не встигнеш,
Тай стане обідно:
Все, чим серце вболівало,
Стало не потрібно.

ЧИ ТИ, ДОЛЕ, ЗАБЛУКАЛА...

День за днем летять в минуле.
Рік, як мить, минає.
Не встигло сонечко зігріти,
Вже за вікном смеркає.

Як би можна було вдруге
Життя повторити,
Обминаючи лихеє,
Щоб не нагрішити.

Та не знала, яким шляхом
Треба обминати.
Забула я, що у Бога
Треба запитати.

Обвішалася гріхами,
Немов ріп`яхами.
Хрест несучи, обливаюсь
Потом і сльозами.

Тяжка ноша, непосильна,
Але нести мушу.
До знемоги виснажено
І тіло, і душу.

Чи ти, доле, заблукала,
Десь далеко бродиш.
Чи навмисно зволікаєш,
Та мне обходиш.

Все життя, як по митарствах
День і ніч ходити.
Зморилася я, Господи,
Дай перепочити.

* * *
Благословенний Рай, земна краса.
З обіймів ночі вигулькнуло сонце
Заповнить землю світлом і теплом,
Загляне ніжно і в моє віконце.

Вже й вітерець від спеки розімлів,
Принишк, було, та годі спати,
Сердито носом засопів,
Та й ну по небу хмарки підганяти.

Помчали стрімко десь у далечінь
Сполохані важкі хмарини,
Розгублюючи скарб свій по землі,
Прозорі діамантові краплини.

І вмилася дощем земля,
Барвистим килимом всміхнулась,
Дитячим сміхом, вдячна Небесам,
Пташиним співом відгукнулась.

* * *

Ніч з Морозенком чудеса творили,
Ледь впоралися до ранкової пори,
Сріблястим інеєм казково все покрили,
Та довго ту красу не вберегли.

Всміхнулось сонечко, промінням засіяло,
І чарівна краса пішла неначе в сни.
Прозорі краплі у струмок збігали,
Дзюрчали весело провісники весни.

Чи то здалось мені, чи то загелготіли,
Аж ген замайоріли ніби в сні,
То дикі гуси дружньо прилетіли,
Наспівуючі гамірні пісні.

Ось горобці скубуться на дорозі,
Кумедно пурхають і цвірінчать,
Злетіли хмарою зненацька по тривозі
І полетіли сонце зустрічать.

Яскраве сонце весело і звично
Холодну землю ніжно обійма,
Усе земне святково і велично
Весну чарівну з радістю прийма.

ОЙ НЕ ТУЖИ, ЗОЗУЛЕНЬКО…

Ой не тужи, зозуленько,
Де пропали дітки.
Відреклась ти від маленьких,
Вони ж бо сирітки.

Добрі люди з милосердя
Надають притулки.
Та не в змозі замінити
Мамині цілунки.

Навіщо ж ти, зозуленько,
Діток народила,
Дала людям на поталу,
Сама не зростила?

Вільна пташка в тихім гаї
Весело кувала,
Чарувала всіх красою,
За все забувала.

Та минули дні грайливі,
Старість зажурила.
Спохватилася - та пізно
Тепер затужила.


Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях

опубликовано: 30-12-2015, 13:29

Комментарии:

 
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Оставьте комментарий:
Подтвердите, что вы человек: *

   
     
Цитата
  • Группа: Жюри
  • комментирует:
  • Пользователь offline
^
А ведь хорошо как... Приятная подборка.
  • Не нравится
  • +1
  • Нравится
Цитата
  • Группа: Жюри
  • комментирует:
  • Пользователь offline
^
Такие естественные и живые стихи, просто говоря,чуть ли не народные песни. Я с Катериной познакомился в женском монастыре в Золотоноше. Простая женщина, накормила меня прекрасным украинским обедом, а стихи я еле выпросил))), стеснялась не хотела давать. Даст Бог, альманах отвезу ей, то-то удивится.
  • Не нравится
  • +2
  • Нравится
 

Литературно-музыкальный фестиваль Звезда Рождества Запорожско-Мелитопольская епархия