Рождественский фестиваль
поэзии и музыки

 
» » Людмила ДЗВОНОК. Я знаю – Бог із нами кожну мить… м. Дніпрорудне

Людмила ДЗВОНОК. Я знаю – Бог із нами кожну мить… м. Дніпрорудне

ЗОВIТЬ ДО СЕБЕ ГОСПОДА

Як хочеться писати про любов,
Про літечко, яке вже на відході…
Думки мої сягають в небо знов,
Щоби країні жити у свободі!

Молюсь цілодобово за життя,
Навчаю діток і рідню молитись,
Коли вже гріх, щоб мали каяття, –
Ми можемо в житті всі помилитись.

Як хочеться писати про любов,
Про ніжні руки, диво-поцілунок!..
Думки мої сягають в небо знов,
Щоб Бог надав країні порятунок!

Я знаю – Бог із нами кожну мить,
Він бачить все, все справедливе буде,
Він знає, як війну цю зупинить.
Ви запросіть до себе Бога, люди!

ВСЕ У БОЖIЙ ВОЛI

Все у Твоїй волі, все у Твоїй волі!
Господи, як час цей тягнеться поволі…
Нам усім потрібна Божа допомога.
Знаю, що від Тебе тільки перемога!

Гинуть люди, гинуть, ллється кров нестримно!..
Церква у молитвах стоїть безупинно,
Молим Тебе, Боже: зупини свавілля,
Мудрістю наповни, а не божевіллям!

Ти поніс всю кару за гріхи людськії,
Тому нехай буде Слово Твоє* в дії -
Хай спроможе серце, що в злобі жорстокій,
Миром заповнятись, думи мать високі!

Ой, зніми слизоту, що на очі спала,
У тії людини, що у гріх попала,
Дай пізнати близько Твою волю, Боже,
І тоді безгрішно жити вона зможе!

Все у Твоїй волі, все у Твоїй волі,
Будь же в кожнім серці, ми - у Твоїй долі!
Віру в серці маю, нею і держуся,
Тому із надією кожен день молюся!

ЛАСКАВА ОСIНЬ

Дивилася б, дивилася б на осінь,
Ходила б по усіх її стежках:
Мені оцих багрянців ще не досить
І сяйва листячка, що ось в моїх руках!

Летить, кружляє... А оте строкате
Ще держиться, ще сили в ньому є...
Ще день, чи два – і буде теж "крилате",
Отак й життя... У кожного своє.

Хтось десь летить, хтось котиться, хтось в’ється,
У когось роки довгі, в когось – ні!
Серденько в грудях тихо, вголос б’ється,
Дні пролітають радісні, сумні...

Дивилася б на осінь золотаву!
Ти, дощику, ще почекай, не лий,
Дай більше відчувати нам ласкаву -
Ту осінь, де ще час її незлий!

В ЗАВЕТНЫЙ ЧАС

- О, мой Господь, Тебя благодарю,
Что в этот час с Тобой уединяюсь,
Заветный час... Я мыслю и творю,
И слог свой укрепить в Тебе пытаюсь.

Ищу все сокровенные слова,
Наполненные верой изначально!
Как люди отдают свои права
Тому, кто сводит души их печалью?

Я так хочу всё время пребывать
В Твоих словах - в сей Мудрости великой,
От них не отойти, не забывать.
И крест нести без ропота и крика.

О, мой Господь, Тебя благодарю,
Что в этот час с Тобой уединяюсь,
В заветный час я мыслю и творю -
Благую весть всем донести пытаюсь.

В НАС КРАЩИХ НЕ БУВА ПРИКРАС

В нас кращих не бува прикрас,
Коли Господь у серці в нас -
То і запрошуєм до нього
Завжди Спасителя Святого!

Він віддає нам без вагання
Свою любов, Своє кохання!
Нам показав терпіння дуже...
А як з терпінням в тебе, друже?

Давайте дякувать Йому,
Що Він зніма із нас імлу
По благодаті, по любові!
Яке багатство в Його Слові!..

А ти береш його? Візьми,
Із ним такі могутні ми!
Пізнай свободу в Святім Дусі,
І далі будь у тому ж русі!

В нас кращих не бува прикрас,
Коли Господь у серці в нас, -
То і запрошуєм до нього
Завжди Спасителя Святого!

...В святім вбранні - для нас простори,
Де Янголів співають хори!
План Божий на землі здійснився,
Щоб, друже, з Спасом ти зустрівся!

Я НЕ ПИШУ ОБ АРОМАТЕ РОЗ...

А я всё там - на рубежах войны,
В окопах, под свинцовыми снарядами.
Я не ищу ни в ком сейчас вины,
Пишу о том, чтоб не стреляли "Градами"!

Молюсь о том, чтоб приняли Христа -
Своим назвали Господом-Спасителем,
И жить бы начали все с чистого листа,
Имели б мудрого в стране правителя!

Я не пишу об аромате роз,
О красоте полей, степей нехоженых,
В молитвах сколько пролито уж слёз
За тех солдат, кем в жизни мало прожито...

А я всё там - на рубежах войны,
В окопах, под свинцовыми снарядами.
Я не ищу ни в ком сейчас вины,
Молюсь о том, чтоб не стреляли "Градами",

Чтоб каждый из солдат пришёл домой,
Народ не слышал тех смертельных выстрелов!
- О Господи, Своим дождём умой,
Чтоб мы все освятились от Пречистого!

СИЛА ЛЮБВИ В ИСТОЧНИКЕ

Какой десяток... Но, как та свеча,
Которая горит и дарит свет,
Источник мой – из Божьего ключа,
Огню предела нет, конца в нём нет!

От этого и нежность, и тепло,
И вера, и надежда, и любовь -
Какое счастье с Ним меня свело!..
Я оживаю, обновляюсь вновь.

Я там, где и дорога не видна,
Где под ногами камни все плывут…
Но там любовь, в которой белизна,
В которой пониманием живут!

Не нужно слов, один лишь только взгляд
Иль взмах руки – и ты уже в пути.
И ты несёшь в себе такой заряд,
С которым невозможно не дойти!

Какой десяток? – Я - как та свеча,
Которая горит и дарит свет.
Источник мой – из Божьего ключа,
Огню предела нет, конца в нём нет!


Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях

опубликовано: 23-12-2015, 14:36

Комментарии:

 
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Оставьте комментарий:
Подтвердите, что вы человек: *

   
     
Цитата
  • Группа: Жюри
  • комментирует:
  • Пользователь offline
^
Два последних очень понравились.
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
 

Литературно-музыкальный фестиваль Звезда Рождества Запорожско-Мелитопольская епархия