Рождественский фестиваль
поэзии и музыки

 
» » Надежда РУБИНСКАЯ. Озябших душами согрейте…

Надежда РУБИНСКАЯ. Озябших душами согрейте…

© Автор: Nadiya_Rubinska

Надежда РУБИНСКАЯ, г. Энергодар

ДОБРОТА

Как можно жить без доброты?..
(Елена Улитина)

В улыбке доброй – солнца свет.
Лучистое души сиянье.
Коль добротою ты согрет,
В гармонии твоё сознанье.

Как можно жить без доброты?
Быть суетою поглощённым,
Не видеть взглядом теплоты,
Жить по законам упрощённым.

Любите жизнь, её лелейте.
И проявленьем доброты
Озябших душами согрейте,
Достигнув этим высоты.

МИ З ТОБОЮ

Ми з тобою в обіймах долі,
І така вона нам легка!
Бо не сиплемо в рану солі,
Розумієм: любов - крихка.

Від турботи палає вогник,
Він в розлуці дбайливо гріє.
Почуття наше – ніжний дотик,
Що в душі візерунки сіє.

Сяють щастям безмежним очі,
Ми цілком у його полоні.
Є в нас ранки й чарівні ночі,
Сльози радості несолоні.

Дбає доля про нас щомиті,
І дарунками засипає.
Ти для мене один на світі,
Лиш для тебе любов палає!

НАВСЕГДА

Я бегу от себя,
Я лечу за тобою.
Ничего не могу
Я поделать с собою.

Растворюсь я в реке
Каждой каплей-дождинкой.
Протеку по щеке
Я счастливой слезинкой.

Хочешь, птицей взлечу?
Хочешь, стану зарёю?
Не тревожься, родной,
Навсегда я с тобою!

ЗОРЯНА ОСІНЬ

Вже вбралась в червоне намисто калина.
Тумани частіше приходять до нас.
Птахи ось до вирію голосно линуть –
То пізньої осені зоряний час.

Така різнобарвна, така гомінлива,
Мов мрія дівоча у ранні літа.
Зі смутком своїм, наче барви мінливі,
Із серця щороку кудись відліта.

Червоне намисто щораз на світанні
Вертає нас в спогади знову і знов.
Бо сенсом життя є палке лиш кохання
І матері щира та вічна любов.

СЛАДКИЙ ПЛЕН
сонет

Раздумывая о пути своём,
О радости любви мечтаем.
И вновь тепло души мы отдаём,
Не замечая, что сгораем.

Как часто, находясь в плену у грёз,
Не знаем мы от них лекарства.
Готовы мучиться, увы, до слёз
В огне пленительного царства.

К вершинам дерзко мы хотим взойти,
Летя порой в глубины ада,
С ума бы только, грешным, не сойти,

Коль неожиданно в награду,
Для счастья, чтоб к своей Любви идти,
Вдруг сердце дарит серенаду.

В СУЕТЕ ЛЕТЯЩИХ БУДНЕЙ

В суете летящих будней,
Вдоль по линиям судьбы,
Я иду дорогой трудной,
Закаляясь от борьбы.

Вот возьму и поменяю
Ход невидимых минут!
Оборону занимаю.
Вижу праздничный салют.

От кого обороняюсь?
Обмануть кого хочу?
Решено! Разоружаюсь!
Ведь мне это по плечу.

От себя бежать не буду,
Рядом выход поищу.
Суету летящих будней
В праздник быстро превращу!

ВИПАДОК У ЛІКАРНІ
гумореска

Довгий час Панько у комі
Лежить, як колода.
Біля ліжка Агафія
Скиглить та виводе:

«Нащо ти мене кида-а-єш?
За що такі му-у-ки?»
Плаче й плаче бідолашна,
Заламує руки.

Кум Тимко зайшов провідать,
Затримавсь в палаті.
Утішаючи, промовив:
«Гарна ти в халаті.

І якщо, борони Боже,
Смертна це година,
Та-а-к вбиватися за ним
Ти вже не повинна.

Як стемніє, я прийду
Помагать по дому…»
Тут Панько заговорив,
Пройшла його кома:

«Чув я все: що ти тут плів,
як скиглила Гапка.
Мушу вас розчарувати:
Кома – ще не крапка!»

КУРЯЧА ДРАМА
(байка)

Якось Курці захотілось відчуттів новеньких.
Вирішила все змінити, ділова й пухленька.
На той час шукав дружину Індичок багатий,
Що про статок свій, до речі, міг і прибрехати.

Біля нього стала Курка раз у раз з’являтись.
Щоб обранець в неї зміг швидше закохатись.
Так і сталось. Він посватав, обіцяв кохати,
Все життя служити їй та світ показати.

Курка зовні повагалась, а в душі – зраділа.
Дала згоду. Пішла заміж, мов на трон вже сіла.
Час іде, ніби багата. Все, що хоче, має,
Та Індик все у турботах десь про гроші дбає.

Й сидить Курка, як в клітці, двір все розглядає.
Інші курки водять діток, а вона – згасає.
Десь вогонь з очей подівся, в тілі – кволість, млявість,
Інколи про Півня знову розбира цікавість...

Отака життєва драма – кожному наука:
Без любові, хоч в багатстві, – навіть Курці мука.

НЕЗВИЧАЙНИЙ РЕЦЕПТ
гумореска

Мій дідусь, немов хлопчина,
Ходить, бродить сам не свій.
Молода, струнка дівчина
Полонила рухом вій.

Щоби смуток розчинився,
На ніч дід «віагру» пив.
Молодився, чепурився,
На побачення ходив.

Та не витримало серце:
У лікарню він попав.
Виглядав все юну кралю,
А її мов дідько вкрав.

Лікар хворого послухав,
Став рецепт писати:
«Призначаю вам щоранку
В паспорт заглядати».


Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях

опубликовано: 23-12-2015, 10:08

Комментарии:

 
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Оставьте комментарий:
Подтвердите, что вы человек: *

   
     
 

Литературно-музыкальный фестиваль Звезда Рождества Запорожско-Мелитопольская епархия