Рождественский фестиваль
поэзии и музыки

 

Цілую Хрест

© Автор: maria
1.Рівнодення

Коли я вийду з гри,
Для когось буде горем,
А хтось. мабуть, в ту мить
Полегшено зітхне.
А Той, Хто світ створив,
І той, хто світ спотворив,
Фатальної пори
Ділитимуть мене.

І гляну я згори
На все страшне і хворе,
І гляну з глибини
На радощі земні.
А Той, Хто світ створив,
І той, хто світ спотворив,
Мов кару чи мов дар,
Відкриють щось мені.

І від скількох спокус
Я легко відреклася!
Та до скількох вершин
Ішла - та й не дійшла...
Бо слабну і боюсь,
Бо знов надмірно ласа,
Бо так бажаю зла,
Що все би віддала.

Холодну воду ніч
Розхлюпала надворі.
І путь, мов без пуття:
Не видно ані ніц'.
А Той, Хто світ створив,
І той, хто світ спотворив,
Як зорі мерехтять
Із глибини криниць.

Равноденствие

Я выйду из игры.
Кому-то станет легче.
А кто-то, может быть,
Заплачет обо мне.
А Тот, Кто создал мир,
И тот, кто изувечил,
Отделят свет от тьмы.
Заспорят о цене.

Была я меж людьми
Такой бесчеловечной:
Ни Господу свеча,
Ни черту кочерга.
А Тот,Кто создал мир,
И тот, кто изувечил...
Непросто им решать,
Кому я дорога.

Ах, скольких удалось
Мне избежать соблазнов!
Но сколько же вершин
Могла бы одолеть...
Всему виною - злость,
Всему виною - праздность,
Всему виной - моя
Любимейшая лень.

Холодною водой
Ночь брызнула на плечи.
И коль беспутен путь,
То не видать ни зги.
А Тот, Кто создал мир,
И тот, кто изувечил,
Мой каждый шаг учтут:
Заслуги и долги.

2. Воздвиження

Коли ніщо людське не в змозі
Відраду дать,
І сумніваєшся, що в Бозі
Є благодать,
Коли донесхочу наб'єшся,
Як в'юн об лід,
Поверх професій і конфесій -
Душі політ.

Туди. де холодно і гірко,
І чистота.
А у верхів'ї чи то зірка,
Чи тінь Хреста.

Чи на спасіння, чи на муки?
І без чудес...
Як у житті минулім - руки,
Цілую Хрест.

3. Зимове сонцестояння

Це - щось більше за кохання.
Це зі сну тяжкого будить,
Наче День Зачаття Анни
В многотруднім темнім грудні.
Оживають стиха барви,
Хоч і далеч ще сіріє,
Це ж іще Христова Баба,
Ще не Мати, не Марія.
Про Таке ще слід мовчати,
Не злякать фальшивим звуком,
Ще ж Воно лише зачате,
Ще з Ним буде стільки муки.

4. Звичайна Історія

Як Її водить, як Її нудить,
Як Її сушить і розпира,
Як Її гудять заздрісні люди,
Дуже нещиро зичать добра.

Скільки ще муки, скільки ще бруду
Пилом на Тіло, біллю на Плід,
Скільки ще труду, доки щось буде.
Буде морочить, буде боліть.

Темно і нудно тягнуться будні,
Злякано гаснуть блискітки свят.
Тільки Щось буде!
Й буде це Чудо,
Кторе зостанеться тільки назвать.


5. Кто просит...
(из Любови Пшеничной)

Откуда ты и кто ты?
В толпе похожих тёток
Не скучно суетиться
Который год подряд?...

- Ищите - и найдёте,
Просите - и возьмёте,
А тем, кто в дверь стучится, -
Когда-то отворят...

- На скользком повороте
Ошмётки юной плоти,
Как дорогие письма,
Не хочется терять...

- Ищите - и найдёте,
Просите - и возьмёте,
А тем, кто в дверь стучится, -
Когда-то отворят...

- Пространсво создал Кто-то
По сложному расчёту,
Для одинокой птицы
Не пожалев преград...

- Ищите - и найдёте,
Просите - и возьмёте,
А тем, кто в дверь стучится,
Поверьте, отворят...

6. * * *
(Из Лины Костенко)

Снега метут. Бело за рамой реют.
Обрывки новостей - антен улов.
На белый вальс я приглашу деревья,
На белый вальс метелей и ветров.

Пусть будет снег, и музыка, и вечер.
И сердцу долг отдать бы не забыть.
О положите ветви мне на плечи,
И отряхните снег с моей судьбы!

Я вас люблю за то, что вы деревья.
Стекляная зима застыла тут.
И, словно накрохмаленная, дремлет.
Метут снега.Снега метут,метут.

7. Бабуся
(Із Сергія Назарова)

Не забрати з вічності, наче зі шпиталю.
Вперше зупинилася і не поспіша.
Бабці не побачимо, хай би хоч наснилася
Чиста,мов конвалія, лагідна душа.

Все було нам ніколи, мало було завше,
Світу твого затишок нас не вабив ще.
Образки старесенькі,пожовтілі аркуші,
Вузлики із ліками - от і все з речей.

Внук я твій,бабусенько,старший, найдорожчий.
В шалику дитячому, шмарклі біля вуст,
Повз фігурки в скверику і повз перехожих
В кучугури падаю, та до тебе мчусь.

Внук я твій,бабусенько, дякую, наївся.
І оці щкарпеточки церувала ти.
У житті дорослому із брехнею стрівся,
Але ці шкарпеточки в памяті святі.

За порою білою чорна ходить слідом,
Та ревнивия янгол мій не послабить уз.
Бо із юних літ моїх, бо із літ солідних
Все-одно,бабусенько, я до тебе мчусь.

Розум хоч збагнув усе,
Серце ж не змирилося:
Мчить за таємницею, мов легке лоша.
Бабці не побачимо, хай би хоч наснилася
Чиста,мов конвалія,лагідна душа.


Рекомендуйте хорошее произведение друзьям и следите за новостями в соц. сетях

опубликовано: 16-12-2015, 22:00

Комментарии:

 
 
 
 
 
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Оставьте комментарий:
Подтвердите, что вы человек: *

   
     
Цитата
  • Группа: Жюри
  • комментирует:
  • Пользователь offline
^
Очень понравилось, нет слов!
Хотелось бы знать, правильно ли я поняла, что там, где "Из" - это Ваши переводы, а в самом начале - оригинал и авторский перевод с украинского?
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
Цитата
  • Группа: Жюри
  • комментирует:
  • Пользователь offline
^
Мария, Вы не ответили.
Кроме того, добавьте в Ваш профиль фамилию. Без фамилии у нас ни награды не выписываются, ни в альманахе не публикуют. Ждём.
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
Цитата
  • Группа: Почетные гости
  • комментирует:
  • Пользователь offline
^
Всегда преклоняюсь перед переводчиками. Как можно так любить и понимать, чтобы стало твоим. Дякую!
  • Не нравится
  • 0
  • Нравится
 

Литературно-музыкальный фестиваль Звезда Рождества Запорожско-Мелитопольская епархия